швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури153354
2 Історія України37546
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)35295
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33109
5 Звіт про проходження виробничої практики 27289
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка26842
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові19971
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18875
9 Правопис слів іншомовного походження18523
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16752
Реклама
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Урахування індивідуальних особливостей людини в процесі виховання та навчання » (ID:10189)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   22 кб.

на тему: “Урахування індивідуальних особливостей людини в процесі виховання та навчання “



План





Вступ


Розвиток людини — процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних та духовних сил під впливом
зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких найважливішими є цілеспрямоване виховання
й навчання.

Він має різні форми (анатомо-фізіологічну, психічну та соціальну) і відбувається на основі взаємодії дитини з
середовищем. Розвиток супроводжується кількісними змінами людської істоти, тобто збільшенням одних і
зменшенням інших її ознак (фізичного росту організму, розмірів його окремих органів, ваги тіла, м'язової сили
тощо). Кількісні зміни зумовлюють зміни якісні — виникнення нових ознак, особливостей і зникнення старих.
Найпомітніші ці зміни в утробному періоді розвитку людини, коли її організм за короткий час із зародкової
клітини перетворюється на людську істоту.

У психічному розвитку кількісні зміни виявляються у збільшенні з віком кількості навичок, асоціацій,
розширенні уявлень, знань про навколишній світ, пасивного й активного словника, обсягу уваги, сприйняття,
пам'яті, швидкості реакцій тощо. Розвиток психічних функцій відбувається нерівномірно, в ньому чергуються фази
прискорення й уповільнення, подібно до фізичного розвитку.

Якісних змін зазнають як окремі психічні процеси, так і психіка загалом. Виявляються вони у процесах
запам'ятовування і відтворення, створенні уявлень про ситуації, яких не було у попередньому досвіді дитини.
Якісних змін зазнають мислення, мовлення, емоції, потреби тощо. На основі засвоюваних знань і суспільного
досвіду виникають та розвиваються нові якості особистості — самостійна діяльність, самопізнання, моральні,
естетичні та інтелектуальні почуття, ускладнюються і вдосконалюються психічні процеси, розвиваються здібності.
Успішний розвиток дитини великою мірою залежить від змісту, спрямованості мотивів, якими вона керується у
навчанні та праці.

Віки та епохи люди ламали голови над таємницями становлення особистості, дивом зростання паростків "Я" під
нестерпною спекою впливів, моделей, чітко визначених "шляхів виховання" та "способів становлення". Хто шукає,
змушений блукати (Гете, "Фауст"). Якщо і є в світі щось істинне, то це-блукання, безконечний сумнів і
незадоволені пошуки "Атлантиди Досконалості", за якою побиваються наші душі. [7, 3]

Гельвецій говорив, що люди не народжуються, а стають тими, ким вони є, маючи на увазі величезну роль виховання
в процесі становлення особистості. Історію людства супроводжують численні педагогічні трактати, мільйони тон
усього, де можна було карбувати і виводити літери, "змарновані" догматичними вказівками і делікатними порадами
для вихователя і педагога. [7, 3]

Індивідом народжуються, а індивідуальністю стають у міру того, як стають особистістю. Завдяки спільній з
дорослими діяльності, спілкуванню з однолітками дитина перетворює себе, становлячись із роками усе більш
активним творцем власної індивідуальності.

Наприкінці IV - початку III сторіччя до нашої ери жив учений Феофраст, сучасник Платона, Аристотеля,
Олександра Македонского. Він написав першу з тих, що дійшли до нас книг, присвячених людській
індивідуальності, - «Характери». Читаючи його працю сьогодні, через більш ніж два тисячоліття, ми дізнаємося
знайомі риси, бачимо власні слабості і пороки.

Невже люди не змінилися з тих далеких часів? Змінювалися умови існування, суспільно-економічні формації,
цінності й ідеали. Проте залишалися відносно стабільними індивідуальні особливості, комплекси неповторних
людських якостей. Якби Феофраст просто описав несхожих один на одного людей, узявши в якості зразка своїх
друзів і ворогів, родичів або сусідів, його книга не опинилася б у числі почесних довгожительок. Справа в
тому, що античному автору вдалося знайти те загальне, характерне, типове, що об'єднує людей у групи.
Розглядаючи низку випадків, він виявив щось повторюване, виявив тенденції типологічного розвитку.

Особливо багата дослідженнями людської індивідуальності епоха Відродження. Початок капіталістичної ери, що
ознаменувалася новими атлантичними шляхами світової торгівлі, великими географічними відкриттями Марко Поло,
Ібн-Баттути, Васко да Гами, Христофора Колумба, Фернанда Магеллана, породив багату мемуаристику. Після
середньовіччя з його проповіддю християнської чесноти, смиренності духу, багатовіковими спробами,
знеособити маси людей, прокинувся інтерес до чогось нового, нестандартного, унікального.

Виникнуло багато життєписів, що робили акцент на неповторність історії життя людини. Характерна для них
естетика надзвичайного з її неминучими перебільшеннями, жагучою захопленістю, неприкритою ідеалізацією
слугувала гуманістичній вірі в людину, народженій для великих справ. Деякі з цих біографій збереглися, і
ознайомлення з ними спонукає нас задуматися про безмежні можливості, закладені у кожному з нас. Яскравий
приклад мемуарної літератури того часу «Життя Бенвенте Челіні», сучасника Франсуа Рабле, натури могутньої,
вольової, цілеспрямованої, що відбила в собі і риси епохи, і характер сторіччя, і атмосферу загадкової
Флоренції, що породила таку безліч геніїв. Романтизм як етап в історії культури з його підвищеним інтересом
до індивідуального, одиничного, неповторного виявився особливо плідним для наступних наукових пошуків в
області психології індивідуальності.

Строге експериментальне вивчення цієї проблеми почалося порівняно недавно - біля ста років тому. Спочатку за
допомогою приладів у спеціально обладнаних лабораторіях фіксувалися відмінності у швидкості реакцій різних
людей, особливості запам'ятовування і забування окремих слів, обсяг уваги, її коливання, хід рішення розумових
задач різного ступеню складності Потім наступила пора вивчення властивостей нервової системи, відкриття
закономірностей вищої нервової діяльності, побудови типологій, характерології, автори яких прагнули
узагальнити незліченні індивідуальні розходження, знайти те загальне, що є стрижнем індивідуальності людини.
Пізніше повернувся інтерес до проблеми темпераменту, поставлений ще в Древній Греції, з'явилися роботи з
психології людських можливостей, формування характеру, перші дослідження життєвого шляху особистості.






. Індивідуально-психологічні особливості особистості: сутність і зміст


Індивідуальність — сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини, що формують її своєрідність,
відмінність від інших людей.

Вона постає як цілісна характеристика людини — оригінальність, самобутність її психічного складу, — будучи тим
особистим «Я», за яким пізнають, характеризують та оцінюють людину як особистість. Виявляється у здібностях
людини, в основних потребах, інтересах, схильностях, рисах характеру, у почутті власної гідності, у
світобаченні, системі знань, умінь, навичок, у рівні розвитку інтелектуальних, творчих процесів, в
індивідуальному стилі діяльності та поведінки, в типі темпераменту, в особливостях емоційної та вольової сфер
тощо. Передумовою формування людської індивідуальності є анатомо-фізіологічні задатки, які перетворюються в
процесі розвитку і виховання, породжуючи широку варіативність виявів індивідуальності.

Макаренко вважав дуже важливим принцип індивідуального підходу до дітей, особливо при розв’язанні ряду
педагогічних проблем, наприклад, при організації і вихованні дитячого колективу, трудовому вихованні дітей, в
грі. Він дійшов висновку, що здійснюючи загальну програму виховання особи, педагог повинен вносити в неї
“корективи” у відповідності з індивідуальними особливостями дитини. Загальне і особливе в характері людини
тісно переплітаються, утворюючи так звані “заплутані вузли”. Цим визначенням Макаренко підкреслював складність
індивідуального підходу до дітей. Він вважав, що в процесі виховання і навчання необхідно орієнтуватися на
позитивні якості дитини – це головна точка опору у загальній системі виховання і в індивідуальному підході до
дітей. “Хороше в людині, - писав він, - доводиться завжди проектувати і педагог зобов’язаний це робити. Він
зобов’язаний підходити до людини з оптимістичною гіпотезою, навіть і з деяким ризиком помилитися” [7, 19].

Замовити реферат
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1897
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником8027
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2049
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3043
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8129
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4608
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4455
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5905
Реклама

Цікаве