швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури159004
2 Історія України38134
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)36091
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33452
5 Звіт про проходження виробничої практики 27645
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка27274
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові20039
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18970
9 Правопис слів іншомовного походження18785
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16835
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Проблема людини і природи в творчості Шевченка-поета і Шевченка-художника» (ID:10209)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   25 кб.

Курсова робота

на тему: Проблема людини і природи в творчості Шевченка-поета і Шевченка-художника








Київ 2002


План





Вступ


Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою
створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це
лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з
Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись
на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти
і йти до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка...

Тараса Шевченка розуміємо настільки, наскільки розуміємо себе — свій час і Україну в ньому. Але щоб краще
зрозуміти його як нашого сучасника, треба повністю осягнути його як сучасника людей, проблем, суспільства XIX
століття. Він сам приходить у наш день. Але й ми повинні йти у його час. Лише так між нами й ним буде глибше
взаєморозуміння.

Ми щиро захоплюємося високим образом Кобзаря, його громадянською принциповістю і моральною чистотою, почуттям
соціальної і національної справедливості, відданістю правді і свободі.

І якщо про Шевченка як борця за справедливість, за волю, як поборника кращого життя поневоленого народу
написано дуже багато, то проблема людини і природи в його творчості ще вимагає свого подальшого розвитку та
вивчення. Саме цій проблемі присвячена ця робота.



I. Людина і природа у ліричних творах Т. Шевченка


У композицію багатьох ліричних поезій Шевченка складовою частиною входять пейзажі. Але є окрема група віршів
поета, в яких пейзаж є основним предметом зображення. Вірші цієї групи «Сонце заходить, гори чорніють...», «За
сонцем хмаронька пливе...», «І небо невмите, і заспані хвилі...» давно вже стали хрестоматійними як чудові
зразки пейзажної лірики. Проте пейзажні малюнки в них не самі по собі становлять інтерес для поета, вони є
засобом вияву його почуттів. Пейзажі у Шевченка здебільшого психологізовані, через картини природи поет
передає найтонші зміни свого настрою, дум, почувань. Природа у пейзажній ліриці Шевченка оживлена,
персоніфікована («поле німіє», «хмаронька пливе, червоні поли розстилає і сонце спатоньки зове», «п'яний
очерет од вітру гнеться», «мовчить пожовклая трава», «небо невмите», «заспані хвилі»).

Уже в перший рік заслання, закинутий в Орську кріпость, Шевченко страшно знудьгувався за рідним краєм; і ця
ностальгія малювала йому милі його серденьку краєвиди і бентежні спогади. Як істинний маляр, він спершу
передає поступове настання ночі: зайшло сонце — почорніли гори, затихло птаство — і поле заніміло. Під
впливом «побачених» до щему милих картин серце його на крилах уяви мимохіть само полинуло «в темний садочок на
Україну». А коли на синє небо вийшла зіронька і він силою уяви викликав у серці образ коханої, з очей самі
полилися гарячі сльози і з грудей вирвався вигук:

Ой зоре, зоре! Чи ти зійшла вже і на Україні?

Чи очі карі тебе шукають на небі синім?

Чи забувають?

Захід сонця для багатьох — початок омріяного відпочинку, а для ліричного героя-засланця — час духовної
тривоги, сподівань і мрій.

«Мені тринадцятий минало» - це ліро-епічна поезія, написана в Орську 1847 p., помилково багатьма вважається
простеньким віршиком Шевченка. Насправді це глибока поетична мініатюра яскраво вираженого імпресіоністичного
характеру, в якій головне — це враження тринадцятирічного підлітка, котрі засвідчують його багатий емоційний
світ і творчу фантазію майбутнього митця (поета, маляра, композитора).

Жанр поезії мимохіть визначив сам автор словом «бридня», тобто щось таке, що приверзлося, таке, чого насправді
ніколи не буває. Бо й справді: щойно ліричному героєві було так «любо-любо» (подвійний прислівниковий епітет),
щойно він звідав найвище блаженство, яке можна порівняти лише з перебуванням у раю («неначе в Бога»), а через
мить сонце, яке щойно «гріло, не пекло», враз

Запекло, почервоніло

І рай запалило...

Село почорніло,

Боже небо голубеє

І те помарніло.

Який контраст! І від чого така разюча переміна? Чому хлопчик заплакав, до того ж так тяжко («хлинули сльози,
тяжкі сльози» ). Адже не було жодного зовнішнього втручання. Ага, ось у чому справа: змінився настрій: з
ідилічного — в драматичний. Підліток-пастушок, очевидно, уперше в житті інстинктивно відчув (ще не
усвідомлюючи), що на своїй землі він не має нічого свого: ягнята чужі, з хати пан узавтра може вигнати (тому
«нема в мене хати»). Але такий стан дитячого серця тривав недовго. Як тільки дівчина втерла йому гіркі сльози
та ще й поцілувала, то

Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі стало

Моє... лани, гаї, сади!..

До речі, яке пречудове розгорнуте порівняння, істинно шевченківське! Звісно, така швидка переміна настрою —
від світло-радісного до зажури, а від неї — знову до безхмарних розкошів серця — може бути лише в ранньому
віці. Проте такі миттєвості в переживаннях не проходять даремно. Завершуючи вірш, автор зізнається нам, що,
хоча з тих пір минуло два десятка років, його серце при згадці про той день і досі «плаче та болить». Мало
того: він волів би собі прожити весь вік «у тім раю». Так сильно врізався в емоційну пам'ять ліричного героя
пережитий мінливий стан його душі. У цьому плані поезія, власне, і є автобіографічною: вона дає нам можливість
пізнати тремтливий внутрішній світ Тараса Шевченка.

«Зоре моя вечірняя». Цими словами починається Шевченкова поема «Княжна». Пречудовий пейзаж українського села є
оригінальним вступом до сюжету поеми. Для того щоб підсилити соціальний мотив кріпосницького жаху, автор малює
український райський пейзаж. Тут мало що не кожний рядок — то поетична картина: ось вечорова зоря, що оце
зараз зійде над горою, ось захід сонця, ось веселка-райдуга, котра спада аж до самого Дніпра, а ось пишні
розкинуті віти сокорини та її посестри-вербиці. Художнику! Змальовуй готові сюжети. Тим паче, що все
одухотворене й ніжне-пре-ніжне: не просто сонце, а сонечко, не осокір, а сокорина, не веселка, а веселочка. І
яке все оживлене! Веселка, мов дівчина-вродливиця з відрами й коромислом через плече, зачерпує у Дніпра
водицю. А вербиченька, мов статна молодиця з сувоєм полотна, розіслала по воді свої зелені віти. Усе живе, усе
дихає свіжістю, красою, Україною. Божественна краса! — інакше не скажеш. І яким багатим та щасливим мав би
бути народ, якому Бог подарував таке дивовижжя природи. На жаль, так не є.

Закон прямої конкретності є основним у народнопісенній поетиці. Людське життя і природа тут зображуються
безпосередньо; вони накладаються одне на одне або існують паралельно; за принципом психологічного паралелізму
можуть взаємозаступати одне одного.

Замовити реферат
Реклама
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1937
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником8076
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2082
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3090
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8170
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4643
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4495
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5950
Реклама

Цікаве