швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури139828
2 Історія України35832
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)33211
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги31968
5 Звіт про проходження виробничої практики 26133
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка25687
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові19695
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18587
9 Правопис слів іншомовного походження17676
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16527
Реклама
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення
загрузка...

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Історичні принципи світогляду, матеріалізм та ідеалізм. » (ID:11179)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   15 кб.

Контрольна робота з філософії


1. Історичні принципи світогляду, матеріалізм та ідеалізм.

Міфологічній формі світогляду притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими,
одухотворення їх. Тому усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означало
початок розпаду міфу. Уособлення ж сил природи (символізм) також свідчить про пізню стадію міфу, що особливо
характерно для античної міфології. Міф є історично першою формою самосвідомості, котра відокремилися від
практики.

Релігія є більш пізньою і зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В ній буття осягається
іншими, ніж у міфі засобами. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб’єкт і об’єкт, а отже,
долається характерна для міфу неподільність людини і природи і закладаються основи проблематики, яка стане
специфічною для філософії. В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй.

Ідеалізм – протилежний матеріалізмові філософській напрям, який у розв’язанні основного питання філософії
намагається довести, що дух, свідомість, мислення, ідеальне є первинним, а буття, природа, матеріальне –
вторинним. Залежно від того, як ідеалізм розуміє духовне першоначало, він поділяється на об’єктивний ідеалізм
та суб’єктивний ідеалізм. Ідеалізм може бути сенсуалістичним, раціоналістичним або ірраціоналістичним залежно
від того, яка форма пізнання абсолютизується. Розрізняють метафізичний та діалектичний ідеалізм.

Матеріалізм (від лат. materialis - речовинний) – науковий, протилежний ідеалізмові філософський напрям, який
у розв’язанні основного питання філософії виходить з того, що природа, буття, матерія є первинними, а
свідомість, мислення, дух – вторинними. Згідно з матеріалізмом, світ як природа є матеріальним, тобто існує
сам по собі, ніким не створюваний і не знищуваний, закономірно змінюється, розвивається в силу своїх власних
причин; він становить єдину і останню реальність, яка виключає будь-яку надприродну силу, а свідомість,
мислення, дух є властивістю матерії і її ідеальним відображенням.


2. Філософія софістів. Протагор.

Наприкінці V – на початку IV ст. до н. е. окреслюється тенденція до виділення людини з-поміж інших “речей”
навколишнього світу. Людина перетворюється у спеціальний предмет філософствування. Виразно ця тенденція
виявляється у софістів, що були платними вчителями філософії, красномовства та інших знань, необхідних для
політичної діяльності.

Серед софістів – перш за все старшого покоління – було немало видатних мислителів, справжніх філософів, таких
як Протагор (біля 481 – 411 рр. до н. е.), Горгій (біля 483 – 375 рр. до н. е.) та ін. Але пізніше серед
софістів з усе зростаючою силою поширюються релятивістські тенденції, що заперечують наявність будь-якого
об’єктивного (а значить і істинного) змісту в людських знаннях. Софістика вироджується в суто формальне вміння
маніпулювати словами, “вміння” обгрунтувати будь-яку (найабсурднішу) думку. Саме старше покоління софістів і
започаткувало тенденцію “повороту до людини”. Протагор висловив це у своїй знаменитій тезі: “Людина є міра
речам – існуванню існуючих і неіснуванню неіснуючих”.

Атом Демокріта реалізує індивідуалізацію космічного цілого, але реалізує на абстрактному рівні. Софісти ж
звертаються до людського індивіда як індивідуальності особливого типу. Її специфічною рисою виступає здатність
судити про речі, оцінювати їх і, отже, відрізняти їх одну від одної, тобто індивідуалізувати. Софісти,
звичайно, ще не можуть піднестися над “речовистським” підходом до людини, притаманним античному способу
мислення, але хай і у “речовистських” ще рамках вирізняють людину з-поміж всіх інших речей світу як таку
індивідуальність, яка сама здатна індивідуалізувати.

Інакше кажучи, софісти першими в історії давньогрецької філософії стають на шлях вирізнення з-поміж
різноманітних відношень світу суб’єкт-об’єктного відношення, головного, як ми знаємо, у формуванні самого
предмета філософії. Правда, лише стають, оскільки остаточне визначення і усвідомлення суб’єкт-об’єктного
відношення з дещо перебільшеним наголосом на суб’єкт належить одному з найвидатніших мислителів Стародавнього
світу Сократу (469 – 399 рр. до н. е.).

3. Проблема напряму зміни змістовних наголосів у філософській парадігмі.

На формування філософії Відродження безперечно, мали суттєвий вплив передові тенденції в середньовічній
філософії взагалі. Мається на увазі номіналізм, раціоналістичні та емпіричні тенденції у теорії
середньовічної філософії.

Та особливий вплив мала східна, зокрема арабська філософія, для якої характерна сильна матеріалістична
тенденція, а також наукові досягнення арабів у галузі природознавства, що поширювалися в Західній Європі в
ХII-ХIII ст. Поряд з цими передумовами розвитові своєрідної філософії Відродження сприяли також і великі
відкриття (особливо геліоцентризм Коперника) та винаходи, які були зроблені на той час. Потреба розвитку нових
галузей промисловості спричинила якісно новий поступ у природознавстві – астрономії, механіці, географії та
інших науках.

Філософія відродження ставила і прагнула вирішити важливі філософські проблеми. В цілому філософське мислення
цього періоду прийнято називати антропоцентричним, в центрі уваги якого була людина, тоді як античність
зосереджувала увагу на природно-космічному житті, а в середні вікі за основу брався Бог та пов’язана з ним
ідея спасіння. Звідси – характерна риса світогляду епохи Відродження: орієнтація на мистецтво. Якщо
середньовіччя можна назвати епохою релігійною, то Відродження – епохою художньо-естетичною. Адже саме за
допомогою мистецтва змальовується розмаїтий світ людського почуття та його величезна цінність. Саме людина з
її тілесністю почуття вперше в епоху Відродження усвідомлюється і змальовується такою, якою вона є насправді:
не носієм гріховності, а як вища цінність і онтологічна реальність.

Філософія Відродження переглядає також середньовічне ставлення до природи. Вона заперечує тлумачення останньої
як начала несамостійного. Але в той же час це не означає повернення до космоцентризму античного мислення,
природа трактується пантеїстично (грецьке “пантеїзм” означає “всебожжя”). Бог зливається з природою, неначебто
розчиняється в ній, внаслідок чого сама природа обожнюється. Християнський бог немов би приземлюється, він
перестає бути чимось позаприродним, трансцендентним. Характерними є погляди з цього приводу відомого
німецького натурфілософа Парацельса (1493-1541), який розглядав природу як живе ціле, що пронизане магічними
силами. Якщо в людині всіма діями тіла “керує” душа, то в кожній частці природи знаходиться живе начало –
архей. Для оволодіння силами природи достатньо збагнути останній, ввійти з археєм у магічний контакт і
навчитися ним управляти.

Справжній світоглядний переворот епохи Відродження проявився також у поглядах на світобудову Миколи Коперника
(1473-1543) та Джордано Бруно (1548-1600).

Геліоцентрична теорія, створена і обгрунтована М. Коперніком, повністю заперечувала середньовічні теологічні
уявлення про Всесвіт і місце людини у ньому. Вона відкривала принципово нові шляхи для розвитку
природознавства, зокрема фізики і астрономії.

Д. Бруно, розвиваючи геліоцентричну теорію, висунув ідею безкінечності Всесвіту та множинності у ньому світів,
стояв на позиціях пантеїзму, “розсередивши” Бога в усій природі. Він вважав, що природа і є Бог в речах. Дж.
Бруно сформував основний принцип природознавства, що переживало період становлення: Всесвіт єдиний,
безкінечний; він не породжується і не знищується, не може зменшуватися або збільшуватися. В цілому Всесвіт
нерухомий, але в його просторі рухаються лише тіла, які є складовими частками Всесвіту.

Нове бачення світобудови вимагало пошуку та обгрунтування адекватного методу пізнання дійсності. Слід сказати,
що в цілому концепціям мислителів Відродження була властива діалектична тенденція. Так, філософи Відродження
розвивали думку про єдність природи та взаємодію всіх її складових, визнавали вічність руху і зміну буття,
висловлювали геніальні здогадки про внутрінші суперечності та їх боротьбу як головну причину руху.

4. Антропологічний матеріалізм Фейєрбаха. Історичні умови та теоретичні передумови виникнення марксизму.

Початок і розвиток філософської діяльності Фейєрбаха припадають на період глибокої кризи класичної філософії.
Гіпертрафований раціоналізм та рафінований ідеалізм виявляють свою принципову обмеженість. Перетворення
філософії Гегеля у 20-ті роки ХІХ ст. на офіційну філософію пруської монархії викликало сильну і стійку
реакцію. Проти гегелівського панлогізму виступили романтики Ф. Шлегель, який видав “Філософію життя” (1828),
брати Гумбольдти, Ф. Шлейєрмахер. Вони закликали виходити з чуттєвої реальності, природи. Проти гегелівської
абсолютизації розуму виступив молодий Артур Шопенгауер, який протиставив розумові волю.

Л. Фейєрбах зробив надзвичайно важливий висновок, який справив значний вплив на подальшу філософську
антропологію, екзистенціалізм, персоналізм та інші напрями. Людина як найвищий предмет філософствування є не
лише індивідуальністю, окремою чуттєвою істотою. Її сутність – в єдності з іншими людьми, що виявляється у

Замовити реферат
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1797
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником7846
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити1866
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»2922
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана7934
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4499
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4361
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5707
Реклама

Цікаве
загрузка...