швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури139828
2 Історія України35832
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)33211
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги31968
5 Звіт про проходження виробничої практики 26133
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка25687
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові19695
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18587
9 Правопис слів іншомовного походження17676
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16527
Реклама
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення
загрузка...

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Інститут імпічменту президента в сучасному світі» (ID:11197)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   13 кб.

Тема: Інститут імпічменту президента в сучасному світі

Контрольна робота

План



1. Вступ. Система органів влади та розподіл влад

Державні функції в кожній країні здійснює розгалужена система органів. Серед них виділяються вищі —
парламент, уряд і глава держави. Саме ці органи реалізують основні повноваження у сферах законодавчої та
виконавчої влади, і їх діяльність має політичну значущість. До вищих органів також віднесені вищі судові
інстанції загальної і спеціальної компетенції — верховний суд, конституційний суд, вищий адміністративний суд
тощо. Проте судові органи формально відсторонені від реалізації державних функцій політичного характеру.
Виняток становить лише діяльність конституційного суду, хоча і він вважається в цілому «неполітичним»
органом. Тому тільки дослідивши роботу вищих органів законодавчої і виконавчої влади Можна більш або менш
точно визначити, в яких формах здійснюється політика, на яких засадах існує і діє державний механізм.

Для характеристики статусу кожного з вищих органів сучасної держави визначальним є поняття форми державного
правління. Форма правління — це спосіб організації влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих органів.
При цьому вихідними е взаємовідносини між парламентом, урядам і главою держави. Зміст їх взаємовідносин в тій
чи іншій мірі відбиває ідеї розподілу влад. Ці ідеї, відомі ще з ранніх часів, у найбільш чіткому викладі
були сформульовані французьким просвітителем і правознавцем XVIII ст. Шарлем Монтеск'є.

Сформульоване Монтеск'є вчення про розподіл влад заклало підвалини конституційного принципу, котрий був
визнаний в державно-правовій теорії і практиці ряду країн уже наприкінці XVIII ст. Найбільшою мірою це вчення
було сприйняте творцями конституції США 1787 р., чинної й досьогодні. Ідеї розподілу влад були покладені в
основу її тексту і відповідної організації державного механізму, хоча в самому конституційному тексті
словосполучення "розподіл влад" не використовувалось. Юридична форма закріплення ідей розподілу влад тут має
вигляд функціонального визначення кожного з вищих органів держави (конгресу, президента, верховного суду) як
органів, котрі здійснюють відповідно законодавчу, виконавчу і судову владу.

Саме така форма закріплення ідей розподілу влад стала найпоширенішою в конституційній практиці країн світу.
Лише у виняткових випадках розподіл влад прямо проголошується в основних законах. До таких винятків слід
віднести практику ряду країн Центральної і Східної Європи, а також тих, які утворились на теренах колишнього
СРСР. Пряма фіксація ідеї розподілу влад на рівні конституцій тут є своєрідною декларацією намірів. Тим самим
правлячі кола засвідчують необхідність створити передумови для переходу до нових форм державно-політичного
життя.




2. Особливості конституційного статусу глав держав


Одним із найважливіших елементів державного механізму є глава держави. Глава держави — це особа, яка займає
формально вище місце в структурі державних інститутів і водночас здійснює функцію представництва самої держави
в цілому. З іншого боку, глава держави розглядається як один з її вищих органів.

У президентських республіках і країнах із змішаною республіканською формою правління глава держави обирається
шляхом проведення загальних виборів. Ці вибори як звичайно мають прямий характер, хоча зустрічаються і
винятки.

У парламентарних республіках глави держав обираються шляхом проведення виборів, які, як правило, мають
багатоступеневий характер. Воля виборців опосередковується парламентом або створеною на його основі колегією.
У Греції, Ізраїлі, Латвії, Мальті, Словаччині, Туреччині, Угорщині, Чехії і Югославії президент обирається
самим парламентом. В Естонії — спочатку парламентом, а в разі невдачі — спеціальною колегією, до складу якої
входять депутати парламенту і представники (не менше одного) від кожної ради місцевого самоврядування.

Строк повноважень президентів, як правило, варіюється від чотирьох до семи років. Зокрема, чотирирічний строк
встановлений в конституціях Ісландії, Молдови, Росії, Румунії, Угорщини і США, п'ятирічний — Греції, Індії,
Португалії, ФРН, більшості країн Центральної і Східної Європи, а також тих, що утворилися на теренах
колишнього СРСР, шестирічний — Австрії, Мексики і Фінляндії, семирічний — Ірландії, Італії і Франції. Серед
європейських країн тільки в Латвії він визначений в три роки.

Посада президента стає вакантною після закінчення строку повноважень особи, що її займала. Але виникають й
інші обставини, які призводять до дострокової вакантності цієї посади. Це смерть, недієздатність або
добровільна відставка президента, а також усунення його з посади за наслідками притягнення до
відповідальності у порядку імпічменту та інших подібних процедур.

Іноді встановлюється порядок дострокового усунення президента з посади за результатами референдума. В
Ісландії такий референдум проводиться за рішенням парламенту, прийнятим трьома чвертями його складу. В разі
відхилення на референдумі пропозиції парламенту, останній розпускається. В Австрії референдум про усунення
президента з посади може бути проведений за вимогою федеральних зборів, які є спільним засіданням палат
парламенту. Відсутність необхідної підтримки на референдумі вимоги федеральних зборів означає переобрання
президента і призводить до розпуску нижньої палати. В обох названих країнах у період між прийняттям рішення
про відповідний референдум і проголошенням його результатів президент призупиняє виконання своїх функцій.




3. Імпічмент президента. Можливість і доцільність


Проблема відповідальності органів державної влади та вищих посадових осіб набуває сьогодні особливої
актуальності. Необхідність визначення міри відповідальності всіх органів, які здійснюють державні функції в
сучасний складний період розбудови української державності, тим більше не викликає сумніву.

Особлива роль в організації здійснення цих функцій належить главі держави. Більш ніж у 130 країнах світу
таким главою є президент, який нерідко очолює і виконавчу владу, таким чином зосереджуючи у своїх руках
найважливіші функції держави. Тому до президента ставляться особливі вимоги, а його широкі повноваження і
ступінь їх реалізації передбачають наявність найвищого рівня відповідальності — конституційного. Проте
проблема відповідальності президента в сучасному світі розв'язується по-різному.

Конституційно-правова доктрина більшості зарубіжних країн грунтується на принципі повної політичної
безвідповідальності президента, не виключаючи при цьому можливість юридичної відповідальності за здійснення
тяжких правопорушень. Наприклад, частина 3 пункту 53 Конституції Латвії зазначає, що президент республіки не
несе політичної відповідальності за свою діяльність. Конституційні норми Болгарії (ст.103 п. 1) встановлюють,
що президент не несе відповідальності за дії, пов'язані з виконанням наданих йому функцій. Це стосується і
Конституції Чехії (ст. 54 п. 3). В деяких державах передбачено конституційну відповідальність президента, але
останній наділяється додатковим імунітетом від переслідування. Зокрема, в Чехії, відповідно до статті 61
Конституції кримінальне переслідування за злочин, скоєний під час здійснення президентом своїх повноважень,
вважається неможливим, і тому відповідати він може тільки за державну зраду. Конституційне законодавство
деяких країн (наприклад, Азербайджану) взагалі не визнає інституту відповідальності президента.

По суті, єдиною формою юридичної відповідальності президента нині є інститут імпічменту і схожі з ним
процедури.

Сам термін "імпічмент" виник від латинського слова impedicare — "заважати", "перешкоджати" і спочатку служив
синонімом слова "обвинувачувати". Як державно-правовий інститут імпічмент започатковано у парламентській
практиці середньовічної Англії. Мета його полягала у відстороненні від справ вищих посадових осіб держави, які
виявили неспроможність до здійснення своїх прав і покладених на них обов'язків. "Той" імпічмент був судовою за
формою і політичною за змістом процедурою притягнення цих осіб до відповідальності вищим представницьким
органом держави.

Правові системи багатьох сучасних держав сприйняли цей інститут, хоча у тексті конституцій часто-густо взагалі
відсутній сам термін "імпічмент", а лише передбачаються подібні процедури.

Здебільшого імпічмент має місце при різноманітних формах республіканського правління. У країнах з

Замовити реферат
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1797
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником7846
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити1866
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»2922
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана7934
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4499
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4361
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5707
Реклама

Цікаве
загрузка...