швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури152081
2 Історія України37403
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)35098
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33037
5 Звіт про проходження виробничої практики 27220
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка26718
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові19948
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18847
9 Правопис слів іншомовного походження18480
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16743
Реклама
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Україна в посбіполярному світі» (ID:12326)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   16 кб.

ВСТУП



З розпадом СРСР і «табору соціалізму» зникли двополюсність світу та конфронтація по лінії Схід—Захід. З
політичної сцени пішов головний військовий противник Сполучених Штатів Америки, що дало змогу ліквідувати
загрозу всесвітньої ядерної катастрофи. Змінилася конфігурація геополітичних сил у постдвополюсному світі.

В умовах багатополюсності світу значно обмежуються можливості збереження чи появи однієї наддержави, здатної
самотужки контролювати події на планеті.

У новому світі кожен народ, кожна країна можуть знайти належне місце для самовираження, обрати власний шлях
розвитку. Тобто цей світ передбачає національно-державні, расово-етнічні, соціально-економічні, політичні
форми плюралізму.

Дедалі більша кількість країн виходять зі сфери суперництва великих держав і набувають здатності здійснювати
самостійну політику, інколи всупереч своїм колишнім покровителям. Утрачають зміст поділ світу на «три світи»,
саме розуміння «третього світу». Щодо нових індустріально розвинутих країн, то їхня кількість щороку
зростає.

Якщо у період «холодної війни» на перше місце ставилися системні, блокові інтереси, пронизані головним чином
ідеологічною сутністю, то тепер на передній план виходять інтереси окремих країн, груп країн, народів. Світ
стає більш однаковим, але водночас більш різноманітним.

Разом із тим зі зникненням двополюсного протистояння і вступом світу в посткомуністичну добу постали численні
обставини, що ускладнюють геополітичну ситуацію.

Нова ситуація склалася й в Україні. Учорашня республіка стала суб'єктом міжнародного права, забезпечила собі
можливості суверенного внутрішнього та міжнародного життя.













Зникнення Радянського Союзу з політичної карти світу — одна з найважливіших подій другої половини XX ст. Під
тиском внутрішніх і зовнішніх проблем розвалилася наддержава, яка протягом майже 70 років суттєво, а часто
вирішальним чином впливала на перебіг міжнародних подій, на долю всього людства.

Розпад СРСР був зумовлений як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. Попри формально закріплене
Конституцією право союзних республік на державний суверенітет Союз РСР фактично був унітарною державою. Він
був створений як високоцентралізована, тоталітарна й авторитарна система, несумісна з засадами демократії,
вільного та повного розвитку індивідів і націй.

Насильницьки запроваджуючи химерну ідею злиття всіх націй в одну і створення «радянської людини нового типу»
— без етнічної свідомості, мови і культури, КПРС заперечувала загальнолюдські демократичні цінності та
принципи суспільного життя. Під гаслом боротьби проти «буржуазного націоналізму» та за утвердження
«пролетарського інтернаціоналізму» здійснювався справжній геноцид багатьох націй, у тому числі української.

Крах комунізму у Східній Європі та дезінтеграція СРСР глобально змінили геополітичну систему світу. Колишня
рівновага сил порушилася. Зникли глобальна двосистемність (Схід — Захід, комунізм — капіталізм) і відповідно
двополюсність у міжнародних відносинах (конфронтація по лініях СРСР — США, Варшавський Договір -— НАТО). У
«холодній війні» зазнав поразки слабший полюс — Радянський Союз.

Зменшилася напруженість міжнародних відносин, остаточно була зламана «залізна завіса», що відокремлювала
народи колишньої комуністичної імперії від решти цивілізованого світу.

Створення незалежної України позначилося на геополітичному і політичному кліматі Європейського континенту.
Незалежність України докорінним чином змінила статус інших країн у Східній Європі. Вперше в новітній історії
ці країни опинилися відокремленими від Росії. Незалежна і демократична Україна посилює відчуття безпеки у
Словаччині, Польщі, Румунії, Угорщині.

Відокремлення України від Росії у процесі розпаду СРСР стало, на думку відомого американського політолога 3.
Бжезинського, центральною геополітичною подією. «Втрата України є геополітично важливим моментом з причин
суттєвого обмеження геостратегічного вибору Росії, — робить він висновок. — Навіть без прибалтійських
республік і Польщі Росія, зберігши контроль над Україною, змогла б усе ж спробувати не втратити місце лідера в
рішуче діючій євразійській імперії, всередині якої Москва змогла б підкорити своїй волі неслов'янські народи
південного і південно-східного регіонів колишнього Радянського Союзу. Одна без України з її 52-мільйонним
слов'янським населенням будь-яка спроба Москви відтворити євразійську імперію сприяла б, певно, тому, що в
гордій самоті Росія опинилася б заплутаною в затяжні конфлікти з неслов'янськими народами, які піднялися на
захист своїх національних і релігійних інтересів;

війна з Чечнею є, либонь, просто першим тому прикладом».

Набуття Україною державної незалежності, визнання її повноправним суб'єктом міжнародних відносин поставили
на порядок денний питання про розробку зовнішньополітичного курсу. Проблема полягала в тому, що швидкий
прорив України до незалежності, як відомо, зіткнувся з неготовністю суспільства, його політичної еліти до
ефективного й динамічного розв'язання завдань державотворення, в тому числі у сфері зовнішньої політики. Це
виявилося насамперед у відсутності відповідної концепції, законодавчих документів, які б визначали чіткі
орієнтири державотворчих процесів. Як відомо, документ, який формулював зміст, пріоритети та основні напрями
зовнішньої політики України, був прийнятий Верховною Радою лише 2 липня 1993 р., тобто понад два роки після
проголошення незалежності. Це означало, що при формулюванні завдань зовнішньої політики та методів її
реалізації ми керувалися міркуваннями, багато в чому побудованими на емоціях, завищених оцінках власної
самодостатності. Як наслідок, була відсутня достатньо продумана стратегія зовнішньополітичної діяльності, не
було належного уявлення про кінцеву мету заходів, що проводилися, рішення щодо доцільності окремих
зовнішньополітичних акцій приймалися нерідко спонтанно, а втілювалися в життя непослідовно.

Іншою і, мабуть, найсерйознішою проблемою, яка справляла негативний вплив на сферу зовнішньої політики, була
внутрішньополітична ситуація в країні, насамперед у галузі економіки. Ринкові реформи, про які багато
говорилося, практично не проводилися. За таких умов, звісно, важко було розраховувати на те, що Україна
відразу після набуття незалежності спроможеться на зважену, послідовну й зрозумілу для всіх зовнішню
політику, яка повною мірою відповідала б її національним інтересам. Зате процес міжнародного визнання України
був, як уже зазначалося, досить динамічним.

Для України це був серйозний кредит міжнародного довір'я. Однак кредити, як відомо, треба повертати, а
довір'я — виправдовувати. Сталося так, що протягом майже трьох років наша дипломатія вимірювала свої успіхи
головним чином кількістю українських посольств, відкритих за кордоном, та посольств іноземних держав у Києві.
Та й тут виникало чимало питань. Важко, зокрема, зрозуміти, чому дипломатичні відносини з такими країнами, як
Буркіна-Фасо, Королівство Лесото чи Республіка Маврикій, були встановлені раніше, ніж, скажімо, з
Туркменистаном — країною, яка володіє колосальними запасами енергоносіїв і яка географічне є значно ближчою,
ніж згадані держави. Посольство України тут було відкрито тільки в 1995 р., тобто майже через три роки після
встановлення дипломатичних відносин. І приклад з Туркменистаном не був єдиним.

Існувало чимало проблем в українсько-російських відносинах. І це не випадково, адже майже всі надії Україна
тоді покладала на Захід. Ігнорувався той об'єктивний факт, що історично, територіальне й геополітично Україна
і Росія були приречені на співіснування, на підтримання мирних, добросусідських відносин. Якщо до цього
додати ще й економічний чинник, то стане зрозумілим, наскільки важливими є українсько-російські відносини.
Сподівання на те, що ці відносини будуть партнерськими і добросусідськими, зародилися ще наприкінці існування
СРСР, коли і Росія, і Україна разом виступили проти диктату центру і проголосили свій державний суверенітет.
У серпні 1990 р. представники українського парламенту, згуртовані у Народну Раду, та їхні російські партнери

Замовити реферат
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1880
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником7999
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2028
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3032
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8096
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4595
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4444
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5887
Реклама

Цікаве