швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури159229
2 Історія України38195
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)36161
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33497
5 Звіт про проходження виробничої практики 27688
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка27322
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові20048
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18991
9 Правопис слів іншомовного походження18842
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16841
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Вчення Есхіла про пізнання завдяки стражданню і християнська етика. Зміст та відмінність.» (ID:136)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       8 стр.
Размер в архиве:   37 кб.

Вчення Есхіла про пізнання завдяки стражданню і християнська етика. Зміст та відмінність.

Зміст.





Вступ.


Грецьке рабовласницьке суспільство, створене в час революцій VII—VI ст., переживає в V ст. період свого
найвищого розквіту — економічного, політичного, художнього. Цей розквіт тісно пов'язаний з піднесенням Афін і
розвитком афінської демократії, що почалися слідом за греко-персидськими війнами.

Інтерес до проблем «страждання» і його зв'язку з шляхами людської поведінки був породжений релігійними і
етичними заворушеннями VI ст., що відбивали становлення класового рабовласницького суспільства і держави,
нові зв'язки між людьми, нову фазу у відношеннях суспільства і індивіда. Демократична релігія Діоніса
відігравала неабияку роль у тій боротьбі, яку вів, спираючись на селянство, рабовласницький клас міста, що
тільки формувався, проти аристократії та її ідеології. Тирани (наприклад, Пісістрат в Афінах або Клісфен в
Сікіоні) висували релігію Діоніса в противагу місцевим аристократичним культам.

У коло нових проблем не могли не потрапити і міфи про героїв, що належали до основних устоїв полісного життя і
складали одну з найважливіших частин культурного багатства грецького народу. При цьому переосмисленні грецьких
міфів на перший план стали висуватись уже не епічні «подвиги» і не аристократична «доблесть», а страждання,
«пристрасті»; таким способом можна було зробити міф виразником нового світовідчування і взяти з нього матеріал
для актуальних в революційну епоху VI ст. проблем «справедливості», «гріха» і «відплати». Трагедія, що виникла
у відповідь на ці запити, прийняла найбільш близький до звичних форм хорової лірики тип зображення
«пристрастей», що часто зустрічався і в первісних обрядах: «пристрасті» не відбуваються на очах у глядача,
про них повідомляється за допомогою «вісника», а колектив, що справляє обрядове дійство, реагує піснею і
танком на ці повідомлення. Завдяки введенню актора, «вісника», що робить повідомлення хору і відповідає на
його запитання, в хорову лірику ввійшов динамічний елемент, переходи настрою від радощів до смутку і навпаки —
від плачу до радощів.


Загальнолюдські цінності в трагедіях Есхіла.


Есхіла (525—456 pp. до н. е.) називають батьком трагедії. В епоху, коли він жив, було закладено підвали
філософії, моралі, релігійного світогляду, що мали неабияке значення для подальшого історичного розвитку
народів Сходу і Заходу. Синхроністична таблиця (без якої тепер не вивчають історію) показує, що сучасниками
Есхіла були Конфуцій і Будда (VI—V ст. до н. е.). Їх вчення відіграло велику роль у житті народів Сходу.
Колискою європейської цивілізації стає Еллада. Есхіл — один із визначних володарів думок Еллади.

Вважають, що Есхіл написав близько 90 п'єс. Повністю до нас дійшло 7 та ще деякі уривки.

Есхіл жив радощами й турботами свого народу. Він брав особисту участь у війні проти персів, зокрема в
славнозвісній Марафонській битві. За легендою, Есхіл сам написав епітафію, яку потім викарбували на його
могилі. То були горді слова про воєнні подвиги поета, про те, що він хоробро бився, мужньо боронив вітчизну.

Есхіл прославляв силу розуму, незламність людського духу, велич героїв, які повстають проти тиранів. Він жив
за доби створення Афінської держави, становлення афінської рабовласницької демократії і захищав здобутки
цивілізації від пережитків первісного варварства. У світову літературу він увійшов передусім як поет, що
звеличив Прометея.

П'єса Есхіла «Перси» (472 p. до н. е.) — його єдина драма, створена на історичному, а не на міфологічному
матеріалі. В ній ідеться про події, в яких поет брав особисту участь,— про греко-перську війну. П'єса має
незвичну форму. По суті, це голосіння персів з приводу своєї поразки: у ранніх творах Есхіла особливо дається
взнаки зв'язок із хоровою лірикою, з якої виросла грецька трагедія. «Персів» можна розглядати як розгорнутий
френ (тренос) — журливу пісню-плач. Спочатку спів хору (хор складають старезні перси) сповнений передчуттям
нещастя: минає час, а від війська перського царя Ксеркса, який повів стоплемінну Азію на Елладу, немає
вістей. Мати Ксеркса розповідає свій сон — і пісні стають ще тривожнішими, їй снилося, буцімто Ксеркс запрягає
в колісницю двох жінок: Персію та Елладу. Перша не пручається, натомість Еллада не схиляється в ярмі. Вона
розбиває колісницю. Цар падає.

Уже з перших рядків поет примушує глядачів із хвилюванням чекати, що пророкує сон. Після того, як уже
створено певне емоційне напруження, вбігає вісник: «Усе перське військо загинуло!» Цариця в- розпачі. Ридає
хор — скільки лишилося вдів і сиріт!

Цариця викликає дух померлого чоловіка. На кургані з'являється тінь царя Дарія. Він застерігає: нехай ніхто
не зазіхає на чужу землю, нехай ніколи не воює Персія проти Еллади. Ця сцена — моральний центр драми. Піснями
гніву й скорботи зустрічає хор Ксеркса. Цареві страшно подивитись у вічі батькам загиблих. Подібно до
погребального френу лунає пісня-плач: «Трупи сумні, трупи розбряклі б'ються у піні прибою...— і моря не
видно!.. Серце кричить від болю...» Справжній гуманіст, людина широких поглядів, Есхіл не відчував ненависті
до перського народу — жертви зухвалого тирана, який вщент «забив перським м'ясом пекло». Есхіл говорить:
перемога греків — свідчення переваги афінської демократії над східною тиранією. Поет із гордістю пише, що
греки — вільний народ, а в перській державі — всі раби, крім одного. Перський цар «один пасе скіпетром усю
Азію», і всі по-рабському повзають перед ним.

Поет постійно підкреслює кількісну перевагу ворогів: «стоплемінна Азія», «війська — як піску», «мурашині
полчища», «страхітливі юрбища», «хмари полчищ», «смерч людських стад», численними ж кораблями цар «уярмив
буремне море». Однак перемагають елліни. Мужність громадян — оплот Афін. Пройнята патріотичним пафосом,
трагедія «Перси» виховувала високі громадянські почуття.

Народно-визвольна війна греків проти персів надихала все тогочасне мистецтво. Наприклад, скульптурна
композиція, що прикрашала храм Зевса в Олімпії (468— 456 pp. до н. е.),—боротьба міфічних кентаврів і лапіфів
— в образно-алегоричній формі відтворює боротьбу греків із варварами-персами і розміреною та ваговитою
врочистістю нагадує твори Есхіла.

Минали роки. Війна з персами стала історією. Есхіл помер, але його «Перси» лишилися взірцем патріотичної драми
для нових поколінь. У комедії Арістофана «Жаби» (405 р. до н. е.) до Есхіла звертаються як до найвищого
авторитету, щоб з'ясувати питання: «За що ми шанувати повинні поета?» Арістофан вкладає в уста батька
трагедії слова про високе призначення поета. Есхіл говорить, що поет «не повинен боятися державної служби»,
«наставляти громадян», і з гордістю посилається*на свою трагедію: «Перси» надихали Елладу на боротьбу з
ворогами.

Найбільш відома трагедія Есхіла «Прометей закутий», очевидно, входила до трилогії про Прометея
(«Прометей-вогненосець», «Прометей закутий», «Звільнений Прометей»). З першої та останньої частин до нас
дійшли тільки уривки. Скориставшись популярним в Елладі міфом, Есхіл створив узагальнений образ тираноборця,
вічного революціонера — так за нових часів сприймало цей образ прогресивне людство. Есхілів Прометей втілює
розум і силу духу, волелюбність і велич подвигу в ім'я щастя людей. Міф, присвячений Прометею, поети
опрацьовували і до, і після Есхіла, але тільки завдяки Есхілові Прометей увійшов до світової скарбниці
набутків людства.

«Прометей закутий» починається так. З'являються Влада і Сила, які ведуть Прометея. Бог-коваль Гефест має
прикувати його до скелі, «щоб навчився Зевсові коритися і так прихильно до людей не ставився». Що вдієш
проти Влади і Сили? Гефест співчуває Прометеєві, шанує його, називаючи «високодумним», «родимим». Він
бідкається, що Прометею судилася така доля: «Ось плід твоєї до людей прихильності!» Гефест плаче — «з мук я
плачу Прометеєвих», але, покірний волі тирана Зевса, стає катом: простромлює другові груди «загостреним
клином», обв'язує ланцюгами руки, ребра й ноги «процвяховані» та приковує до скелі.

Дарма Влада втішає Гефеста, мовляв, ти тільки виконуєш наказ, підкоряєшся обставинам. Глядач розумів, чого
варті жалюгідні спроби виправдати ката. Усі чекають, що скаже Прометей, але він мовчить. Нічого не
відповідає герой на докори, погрози, образи. Не чути з його вуст жодного звуку, коли Гефест починає
мордування. Так на прикладі Прометея Есхіл навчає громадянській мужності.

Поет часто застосовує- прийом трагічного мовчання. Хоча трагедії Есхіла статичні, декламаційні, він керує
емоціями глядачів: вони мимоволі чекають промови героя. Коли Гефест, Влада і Сила пішли, Прометей, лишившися

Замовити реферат
Реклама
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1943
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником8084
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2085
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3103
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8173
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4647
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4502
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5962
Реклама

Цікаве