швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури159229
2 Історія України38195
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)36161
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33497
5 Звіт про проходження виробничої практики 27688
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка27322
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові20048
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18991
9 Правопис слів іншомовного походження18842
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16841
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Правовий інститут омбудсмена » (ID:148)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   20 кб.

Зміст.





Організаційно-правовий механізм захисту прав і свобод людини



Однією з найважливіших ознак правової держави, розвинутої демократії є реальне забезпечення конституційних
прав і свобод людини та громадянина.

Нині в Україні існує гостра проблема гарантування цих прав і свобод. Вперше міжнародні акти, присвячені даному
питанню, були ратифіковані УРСР як суб'єктом міжнародного права ще в 50-ті роки. Однак активний процес їх
реалізації розпочався лише після проголошення Україною незалежності. Так, 17 липня 1997 p. було ратифіковано
один з основних міжнародно-правових документів у галузі прав і свобод людини та громадянина — Конвенцію про
захист прав і основних свобод людини 1950 p., підписану членами Ради Європи з урахуванням Загальної декларації
прав людини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 p.

В Україні діє організаційно-правовий механізм захисту основних прав і свобод людини та громадянина, який
включає в себе інституційні структури — Верховну Раду, Президента, Кабінет Міністрів, судову систему,
прокуратуру та інші правозахисні органи. Створено громадські правозахисні організації —
Українсько-американське бюро захисту прав людини, Українську правничу фундацію з Центром прав людини.

У ст. 101 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 p., вперше було закріплено положення про те, що
парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина здійснює
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» 1997 p. регулює правовий статус
українського правозахисникаИТ. Цей орган у світі став відомим під назвою «омбудсмен». У юридичній енциклопедії
1997 p. інститут омбудсмена визначений таким чином:

«...спеціальна посадова особа парламенту, яка стежить за законністю дій державних органів і дотриманням прав і
свобод громадян».

Аналіз положень Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» дозволяє стверджувати
про урахування в ньому основних традицій та досягнень цього інституту в країнах Скандинавії, Великобританії,
Франції, Канаді, Іспанії, Португалії, Польщі та інших державах. Водночас існує й певна специфіка законодавчого
регулювання діяльності інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка потребує проведення
докладного аналізу.

Насамперед — це деяка розосередженість законодавчого регулювання діяльності українського омбудсмена, що
включає в себе Конституцію України 1996 p., Закон України «Про державну службу» 1993 p.. Закон України «Про
звернення громадян» 1996 p.. Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» 1997 p.
[З]. Крім того, надалі даний список повинен поповнитися ще низкою документів у зв'язку з необхідністю
урегулювання внутрішньої організації апарату Уповноваженого та діяльності регіональних представників
українського омбудсмена.

Необхідно зазначити, що в самій назві «Уповноважений Верховної Ради України з прав людини» закладена основна
ідея створення інституту омбудсмена в Україні. На мою думку, інтерпретація загальноприйнятої дефініції
«омбудсмен» як «Уповноважений з прав людини» — це не випадковий факт, а нагальна вимога часу, запровадження ще
одного правозахисного механізму. Визначення ж місця даного інституту в розділі Конституції 1996 p.,
присвяченому Верховній Раді, та розкриття концепції функціонування українського омбудсмена в Законі України
«Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» свідчить про призначення Уповноваженого бути
насамперед засобом парламентської охорони прав і свобод людини та громадянина.

Як і омбудсмени усього світу. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини бере участь у чітко
окресленому колі суспільних відносин, які створюються між людиною, з одного боку, та органами державної влади,
їх посадовими і службовими особами, — з іншого. Водночас звертає на себе увагу той факт, що український
законодавець значно розширив компетенцію інституту Уповноваженого, включивши до його компетенції органи
місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації незалежно від форми власності.



2. Правовий інститут омбудсмена за кордоном


У найбільш розвинутих демократичних країнах розглядуваний нами інститут займає важливе місце в системі
органів, що здійснюють контроль за діяльністю апарату управління і ефективно захищають права і свободи людини
та громадянина від незаконних дій адміністрації. Вперше його було засновано у Швеції в 1809 p. Є думка, що
цьому сприяла лібералізація суспільних відносин на початку XIX ст., обумовлена появою у Швеції конституційних
норм. Шведський риксдаг (парламент) прийняв у 1809 p. Документ про правління. Цей конституційний акт було
розроблено під впливом принципу поділу влади Ш.Монтеск'є і спрямовано на урівноваження широких повноважень
короля з повноваженнями парламенту.

Здійснення контролю за цим покладалося на спеціального парламентського комісара — омбудсмена. Останній був
зобов'язаний стежити за додержанням законодавчих актів парламенту органами державної влади і місцевого
самоврядування. Його було наділено повноваженнями, пов'язаними із захистом прав громадян від свавілля
адміністрації.

З 1919 p. подібні посади почали запроваджуватись й в інших країнах. Учасники конференції ООН 1959 p.
запропонували поширити цей інститут на всі держави світу.

У різних країнах існує понад 100 омбудсменів. В одних державах дана посадова особа іменується омбудсменом, в
інших — посередником або парламентським уповноваженим з прав людини. Це пояснюється насамперед різним
історичним середовищем, неоднаковою правовою культурою, впливом конституційно-правових систем.

Можна виділити певні ознаки, що об'єднують усіх омбудсменів. Вони полягають у тому, що статус такої особи
характеризується: 1) незалежним становищем в системі державних органів; 2) незмінюваністю протягом усього
строку повноважень парламенту, який її призначив;

3) відкритістю та доступністю для усіх громадян, які потребують захисту своїх прав і свобод;

4) відсутністю формалізованих процедур розгляду скарг і звернень; 5) безоплатністю надання допомоги; 6)
зв'язаністю не тільки правовими нормами, а й уявленнями про справедливість і «здоровий глузд».

Нині у світі існують дві моделі інституту омбудсмена — шведська та англійська. У Швеції є чотири омбудсмена —
шеф-омбудсмен, омбудсмен юстиції, омбудсмен, що здійснює нагляд за збройними силами та відносинами з різними
цивільними структурами, і омбудсмен з нагляду за законністю в галузі соціального забезпечення та податків.

Шеф-омбудсмен займається питаннями доступу громадськості до офіційних документів і здійснює адміністративні
функції. До повноважень омбудсмена юстиції належать контроль за діяльністю органів правосуддя та питання,
пов'язані з роботою поліції, адміністрації тюрем. У 1986 р. у зв'язку з прийняттям Закону проти расової
дискримінації був призначений омбудсмен з питань боротьби з порушеннями прав у галузі трудових і соціальних
відносин (заробітної плати, звільнень, приймання на роботу тощо).

Повноваження омбудсмена у Швеції є досить широкими. Він має право: 1) пред'являти обвинувачення державним
посадовим, а віднедавна і муніципальним особам; 2) доступу до будь-якої документації; 3) одержання інформації
з будь-яких джерел.

У Великобританії інститут омбудсмена запроваджено у 1967 р. Законом про парламентського комісара з
адміністративних питань (парламентського омбудсмена). Згідно з цим документом омбудсмена наділено статусом,
рівнозначним статусу судді Високого суду. Він призначається на посаду королевою і має право займати її до
досягнення 65 років. До його компетенції входить розгляд скарг громадян на будь-які дії центральних органів
виконавчої влади, якщо вони не можуть бути оскаржені в суді або трибуналі. Ці скарги подаються не особисто
омбудсмену, а через одного з членів парламенту, який офіційно звертається до нього з проханням про проведення
розслідування. Розпочати останнє з власної ініціативи омбудсмен не може. Таку норму запроваджено, щоб він не
захлинувся у великому потоці скарг. Останні повинні подаватися у письмовому вигляді і лише громадянами
Великобританії не пізніше 12 місяців з часу порушення їх прав. Однак і після закінчення цього строку омбудсмен
може прийняти скаргу до розгляду, якщо вважатиме за потрібне зробити це. Він сам визначає порядок проведення

Замовити реферат
Реклама
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1943
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником8084
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2085
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3103
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8173
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4647
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4502
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5962
Реклама

Цікаве