швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури161726
2 Історія України38561
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)36564
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33821
5 Звіт про проходження виробничої практики 27935
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка27566
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові20133
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина19124
9 Правопис слів іншомовного походження19057
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16930
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Психология и педагогіка. Варіант 13. Педагогіка 18. Форми організації навчального процесу. Психологія 13. Фізіологічні основи й психологічні теорії емоцій. Практичне завдання: психологічна характеристика особистості дорослої людини.» (ID:31088)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       6 стр.
Размер в архиве:   28 кб.

Заказ 727. Психология и педагогика



Вариант 13

Педагогіка 18. Форми організації навчального процесу.

Психологія 13. Фізіологічні основи й психологічні теорії емоцій

Практичне завдання: психологічна характеристика особистості дорослої людини.


ЗМІСТ








1. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ Й ПСИХОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ ЕМОЦІЙ


План

1. Вступ

2. Фізіологічні основи емоцій

3. Психологічні теорії емоцій

4. Висновки


Людина не лише пізнає світ в процесах сприймання, уяви та мислення, але разом з тим і відноситься так чи
інакше до певних фактів життя. Різноманітні реакції психіки на об'єкт або ситуацію пов'язуються з
виникненням емоцій. Це означає, що вони (об'єкт, ситуація) сприймаються не лише такими, якими є насправді, а
й у своєму емоційному значенні. Діяльність людини, її поведінка завжди викликають позитивне або негативне
ставлення до неї. Ставлення до дійсності відображується в мозку й переживається як задоволення або
незадоволення, радість, сум, гнів, сором. Такі переживання називають емоціями. Вчені визначають, що емоція –
це "загальна активна форма переживання організмом своєї життєдіяльності" [1, С. 197].

З фізіологічної точки зору, емоції становлять складну реакцію організму, в якій беруть участь майже всі
відділи нервової системи. Природа емоцій, як і решти психічних процесів, рефлекторна. Фізіологічним механізмом
емоцій як таких є діяльність підкоркових нервових центрів – гіпоталамусу, лімбічної системи, ретикулярної
формації. У проявах емоцій провідну роль відіграє кора великих півкуль головного мозку, здійснюючи
регулювальну функцію стосовно підкоркових процесів, спрямовуючи їх діяльність відповідно до усвідомлення
людиною своїх переживань.

Між корою та підкорковими центрами нервової системи постійно відбувається взаємодія. Підкорка, вважав І.
Павлов, позитивно впливає на кору великих півкуль як джерело їх сили, тонізує кору мозку, надсилаючи до неї
потужні потоки подразнень. Кора регулює збудження, що йдуть з підкорки, і під її дією одні з цих збуджень
реалізуються в діяльності та поведінці, а інші гальмуються залежно від обставин і станів особистості.
Підтримка або порушення стійкості нервових зв’язків викликають різні емоції та почуття.

Вважається, що у виникненні та перебігу емоцій і почуттів велику роль відіграє друга сигнальна система в її
взаємодії з першою. Слово змінює настрої, збуджує захоплення, глибокі переживання. Кращим показником цього є
почуття, що викликаються, наприклад, поетичними творами. "Усвідомлюючи ситуацію, котра викликає певні почуття
людина може зменшити силу переживань, стримувати, регулювати їх, але зовнішнє вираження емоцій, внутрішній
емоційний і почуттєвий стан при цьому зберігаються" [1, С. 198].

З точки зору фізіології, емоційний процес має у основі емоційне збудження, яке визначає мобілізаційні
зрушення в організмі. В усіх випадках, коли відбувається подія, яка має значення для індивіда, і така подія
констатується у формі емоційного процесу, відбувається зростання збудливості, швидкості та інтенсивності
протікання психічних, моторних та вегетативних процесів. В окремих випадках під впливом таких подій
збудливість може, навпаки, зменшуватись.

Суттєво важливі дані для розуміння природи емоцій були отримані при вивченні функціональної асиметрії мозку.
З'ясувалося, що ліва півкуля в більшій мірі пов'язана з виникненням та підтримкою позитивних емоцій, а права
– з негативними емоціями. Усі дослідження фізіологічних основ емоцій ясно вказують на їх полярний характер:
задоволення – невдоволення, насолода - страждання, приємне – неприємне тощо.

Протягом вивчення цього складного психічного явища, вчені утворили декілька теорій виникнення, розвитку та
протікання емоцій [3, С. 78].

1. Еволюційна теорія Ч. Дарвіна. Емоції згідно цієї теорії з'явилися в процесі еволюції живих істот як життєво
важливі пристосовні механізми, сприяючі адаптації організму до умов і ситуацій його життя. Тілесні зміни,
супроводжуючі різні емоційні стани, зокрема, пов'язані з відповідними емоціями рухи, по Дарвіну, є не що
інше, як рудименти реальних пристосовних реакцій організму.

2. Психоорганічна концепція сутності і походження емоцій Джемса-Ланге. Джемс і Ланге вважали, що різні фізичні
стани характерні для різних емоцій – зацікавленості, захоплення, страху, гніву і хвилювання. Відповідні
тілесні зміни були названі органічними проявами емоцій. Саме органічні зміни, за Джемсом-Ланге, є
першопричинами емоцій. Відображаючись в голові людини через систему зворотних зв'язків, вони породжують
емоційне переживання відповідної модальності. Спочатку під дією зовнішніх стимулів відбуваються характерні
для емоцій зміни в організмі і тільки тоді – як їх слідство – виникає сама емоція.

Джемс різко розрізняв області нижчих і вищих емоцій. На його думку, органічне походження мають тільки нижчі
емоції, успадковувані людиною від тваринних предків. Це може відноситься до таких груп емоцій, як страх, гнів,
відчай, лють, але, звичайно, неприкладено до таких "субтильних", по його виразу, емоцій, як релігійне
відчуття, відчуття любові чоловіка до жінки, естетичне переживання.

Теорія Джемса-Ланге, з одного боку, давала видиме природничонаукове, біологічне обгрунтування емоційним
реакціям, а з іншого – вона не мала недоліків тих теорій, які ніяк не могли пояснити, чому нікому не потрібні
емоції, залишки тваринного існування, продовжують ще жити і виявляються з погляду ретроспектального досвіду
такими важливими, такими значними переживаннями, що найближче стоять до ядра особистості.

3. Теорія емоцій Кеннона-Барда. Против концепції Джемса і Ланге виступили інші науковці. У. Кеннон відзначив
той факт, що тілесні зміни, спостережувані при виникненні різних емоційних станів, вельми схожі один на
одного і за різноманітністю недостатні для того, щоб цілком задовільно пояснити якісні відмінності у вищих
емоційних переживаннях людини. Внутрішні органи, із змінами станів яких Джемс і Ланге пов'язували виникнення
емоційних станів, крім того, є досить малочутливими структурами, які дуже поволі приходять в стан збудження.
Емоції ж звичайно виникають і розвиваються досить швидко.

Найсильнішим контраргументом Кеннона до теорії Джемса-Ланге виявився наступний: припинення надходження
органічних сигналів, що штучно викликаються, в головний мозок не запобігає виникненню емоцій.

Положення Кеннона були розвинені П. Бардом, який показав, що насправді і тілесні зміни, і емоційні
переживання, пов'язані з ними, виникають майже одночасно. У більш пізніх його дослідженнях виявилося, що зі
всіх структур головного мозку власне з емоціями понад усе функціонально зв'язаний навіть не сам таламус, а
гіпоталамус і центральні частини лімбічної системи. У експериментах, проведених на тваринах, було
встановлено, що електричними діями на ці структури можна управляти емоційними станами, такими, як гнів,
страх.

4. Активаційна теорія емоцій Ліндсея-Хебба. Психологічні теорії емоцій (так умовно можна назвати концепції
Джемса-Ланге і Кеннона-Барда) одержала подальший розвиток під впливом електрофізіологічних досліджень мозку.
На її базі виникла активаційна теорія Ліндсея-Хебба. Згідно цієї теорії емоційні стани визначаються впливом
ретикулярної формації нижньої частини стовбура головного мозку. Емоції виникають унаслідок порушення і
відновлення рівноваги у відповідних структурах центральної нервової системи. Активаційна теорія базується на
наступних основних положеннях:

Електроенцефалографічна картина роботи мозку, що виникає при емоціях, є виразом так званого "комплексу
активації", пов'язаного з діяльністю ретикулярної формації.

Замовити реферат
Реклама
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1988
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником8165
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2131
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3172
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8226
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4696
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4558
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука6015
Реклама

Цікаве