швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури161238
2 Історія України38486
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)36465
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33749
5 Звіт про проходження виробничої практики 27869
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка27499
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові20113
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина19080
9 Правопис слів іншомовного походження18998
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16912
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Спілкування як психологічний фактор формування особистості» (ID:32967)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       5 стр.
Размер в архиве:   23 кб.

Заказ 121. Психологія і педагогіка


Спілкування як психологічний фактор формування особистості. Зміст




Вступ

Серед чинників, що формують особистість, психологи вирізняють насамперед трудову діяльність, спілкування i
пізнання. Аналізуючи ці найважливіші сфери людської життєдіяльності, можна помітити такий факт: форми i методи
трудової діяльності людина засвоює багато років, способами пізнання світу ми також оволодіваємо тривалий час,
натомість спілкуванню людина не навчається цілеспрямовано ніколи і ніде. Немає, такої школи, в якій би навчали
складного мистецтва спілкування. Дещо наблизилися до реалізації цієї ідеї фахівці з навчання успішному
бізнесу. Вони пропонують курси ефективного ділового спілкування, однак їх теоретичні і практичні напрацювання
обмежуються рамками ведення справи і стосуються лише незначної області спілкування людини.

Звісно, досвід спілкування набувається людиною i в процесі праці, і у пізнавальній діяльності, проте цього
замало. Велика кількість проблем у житті, зокрема в сім'ї та школі, виникають саме тому, що люди не мають
навичок спілкування, не знають його механізмів, законів. Тому актуальність набуття вмінь і навичок спілкування
завжди буде мати місце і вимагати від нас ретельного та глибокого його вивчення.


1. СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА СПІЛКУВАННЯ.


Поняття "спілкування" вживається у психологічній літературі в різних значеннях:

– як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн);

– як один із різновидів людської діяльності (Б.Г.Ананьєв, М.С. Коган, І.С.Кон, О.О.Леонтьєв);

– як специфічна, соціальна форма інформаційного зв'язку (О.Д. Урсун, Л.О.Резников) та інші;

– як взаємодія, стосунки між суб'єктами, які мають діалогічний характер (Г.М. Андрєєва, В.С. Соковнін,
К.К. Платонов). При цьому поняття "спілкування" розмежовується з поняттям "комунікація". Останню тлумачать як
передачу інформації в межах взаємодії різних систем, яка може мати однобічний характер.

У "Психологічному словнику" спілкування визначається як "взаємодія двох чи більше людей, яка полягає в обміні
між ними інформацією пізнавального або ефектно-оцінного характеру


Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова, М., Педагогика-Пресс, 2001. – С. 212..

Спілкування – це соціальне явище, яке виникає в процесі суспільно-трудової діяльності як потреба "людей
сказати щось одне одному". Суспільна сутність спілкування виявляється в його змісті, функціях, видах, формах,
способах і мотивах. Спілкування, як правило, включене в практичну взаємодію людей (спільна праця, навчання,
колективна гра) і забезпечує планування, здійснення і контроль їхньої діяльності. Разом з тим спілкування
задовольняє особливу потребу людини в контакті з іншими людьми і пов'язане з виникненням почуття радості.
Прагнення до спілкування нерідко посідає значне, а то й провідне місце серед мотивів спільної практичної
діяльності.

Спілкування як взаємодію людей можна розглядати і як діяльність, оскільки при цьому ми завжди маємо якусь мету
(передати інформацію, добитися визнання, змінити чиюсь поведінку тощо), керуємось тими чи іншими мотивами,
використовуємо засоби і, залежно від їх адекватності, отримуємо результат.

Предметна діяльність та спілкування взаємопереплетені і взаємообумовлені. Від того, як протікає спілкування,
залежить результат практичної діяльності, і навпаки. На формування ряду характеристик особистості предметна
діяльність і спілкування впливають сукупно і з різним ефектом залежно від їх співвідношення. Спілкування
організує діяльність і збагачує її. Без спілкування як особливого різновиду діяльності неможливий розвиток
людини як особистості, як суб'єкта діяльності і як індивідуальності. Характер протікання спілкування (його
зміст і форми) впливають на розвиток тих чи інших якостей індивіда.

Спілкування як діяльність розвиває емоційну сферу, позаяк партнер у спілкуванні провокує в іншого певні
емоції, які, закріплюючись, стають характеристиками особистості.

Спілкування розвиває у людини вольові якості в тому випадку, якщо ситуації спілкування привчають людину до
зібраності, наполегливості, рішучості, сміливості та ін.

Спілкування має велике виховне значення оскільки воно розширює загальний світогляд людини, сприяє розвиткові
нових психічних утворень, є обов'язковою умовою формування загального інтелекту, мислення, пам'яті,
сприймання, уваги.

Здійснення спілкування вимагає наявності комунікативних умінь особистості. Комунікативні уміння виробляються
на основі певних комунікативних здібностей, основним компонентом яких вважають товариськість. Це складна
якість, яка включає в себе комунікабельність (здатність відчувати задоволення від процесу спілкування),
соціальну спорідненість (бажання знаходитись серед інших людей) та альтруїстичні тенденції. Уміння
спілкуватися часто називають "чарівністю", "принадністю", "привабливістю", маючи на увазі якості, завдяки
яким людина завойовує симпатію і повагу співрозмовників.

Психолог Г.М.Андрєєва визначає структуру спілкування як єдність трьох взаємопов’язаних сторін: комунікативної,
інтерактивної і перцептивної

Андреева Г.М. Социальная психология: Учеб. для вузов, М., Аспект Пресс, 2000. – С. 119..

Комунікативна сторона спілкування, або комунікація, у вузькому значенні слова полягає в обміні інформацією між
індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що
спілкуються, тобто в обміні не тільки знаннями, ідеями, але і діями. Перцептивна сторона спілкування означає
процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі
взаєморозуміння.

Комунікативна сторона спілкування не може бути вичерпно розкрита з точки зору інформаційної теорії.
Спілкування – це не тільки прийом та передача інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є
активним суб’єктом взаємодії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтація на іншого, тобто аналізуються
мотиви, цілі, установки об’єкта інформації (іншого суб’єкта). В акті міжособистісної комунікації важливу роль
відіграють значущість інформації, прагнення сприйняти її загальний зміст.

Інтерактивна сторона спілкування підкреслює аспекти, пов’язані з безпосередньою організацією спільної
діяльності людей, їхньою взаємодією. В процесі діяльності для її учасників важливий не тільки обмін
інформацією, а й планування спільної діяльності. При цьому регуляція дій здійснюється не окремими учасниками
діяльності, а самою групою. Поняття „взаємодія” фіксує увагу не на акті комунікації, а на акті організації
спільних дій, що створює можливість для спільної діяльності групи, кожен член якої є особистістю з притаманним
тільки для неї набором психологічних рис і властивостей.

Перцептивна сторона спілкування. Оскільки людина вступає в спілкування завжди як особистість, остільки вона
сприймається й іншою людиною – партнером з спілкування – також як особистість. На основі зовнішньої сторони
поведінки ми як би «читаємо» іншу людину, розшифровуємо значення його зовнішніх даних. Враження, які виникають
при цьому, виконують важливу регулятивну роль в процесі спілкування. По-перше, тому, що, пізнаючи іншого,
формується і сам індивід, що пізнає. По-друге, тому, що від міри точності «прочитання» іншої людини залежить
успіх організації з ним узгоджених дій, тобто взаємодії.

У деяких дослідженнях структура спілкування розглядається, виходячи з трьох рівнів аналізу (макро-, мезо- і
мікрорівні)

Педагогіка: підручник / А.І.Кузьмінський, В.Л.Омеляненко, К., Знання, 2007. – С. 142.. На першому з них
спілкування індивіда з людьми аналізується в інтервалах, рівних тривалості його життя. На мезорівні вивчаються
окремі форми спілкування: бесіда, гра, колективне обговорення та ін. І, нарешті, на мікрорівні – одиницями
аналізу виступають взаємопов'язані дії суб'єктів спілкування: "запитання – відповіді", "повідомлення
інформації – ставлення до неї", "спонукання до дії – дія" та ін.



2. ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ СПІЛКУВАННЯ.


Спілкування виконує кілька функцій. Першою з них є регулювання спільної діяльності. Ця функція закладена вже в

Замовити реферат
Реклама
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1979
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником8149
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2119
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3159
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8217
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4685
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4546
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука6002
Реклама

Цікаве