швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури161238
2 Історія України38486
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)36465
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33749
5 Звіт про проходження виробничої практики 27869
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка27499
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові20113
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина19080
9 Правопис слів іншомовного походження18998
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16912
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Співвідношення понять „дух”, „душа”, „тіло” у психології релігії» (ID:32989)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       11 стр.
Размер в архиве:   56 кб.

Заказ 1333 Психологія релігії


Курсова


Співвідношення понять „дух”, „душа”, „тіло” у психології релігії Зміст






Вступ


Одним із нагальних завдань сучасного суспільства стає проблема пошуку духовних орієнтирів. У цьому контексті
актуалізується гостра потреба у формуванні нової парадигми світосприйняття, яка була б не лише не обмежена
світоглядними орієнтаціями, але й значно розширювала б світогляд людини від раціонально-прагматичної
зацікавленості до духовно-трансцендентних сенсів існування. Саме такі дослідження стають домінуючими в
сучасних психологічних і релігієзнавчих дослідженнях. У цьому контексті особливо великі можливості
відкриваються перед одним з основних структурних релігієзнавчих утворень – психологією релігії. Адже довше
всього релігія “затримується” у сфері внутрішнього життя людини,  на рівні її переживань. Саме тут релігія
виступає як чинник, що пом’якшує пограничні ситуації людської екзистенції (тяжка хвороба, смерть близьких,
фізичні та моральні страждання тощо). З іншого боку, ці вершини гігантського айсберга душевного життя
посилюються соціально-економічною та політичною кризою, що так боляче вразила пострадянський простір у 90-х
рр. минулого сторіччя і відлуння якої ми відчуваємо й дотепер.

На цьому фоні відбувся неймовірний сплеск релігійної активності, результатом якої стала поява так званих
неорелігій різноманітного ґатунку: починаючи від поміркованих і закінчуючи досить екзальтованими, навіть
деструктивними. Варто лише пригадати “Біле братство”, яке стало не лише своєрідним “підручником з соціології
релігії”, але й із психології релігії. Події, що пов’язані з нейтралізацією згубного впливу „білих братів”
показали, що дослідження такого таємничого духовного утворення як душа потрібні з нагальною необхідністю.

Історія розвитку західноєвропейської науки показує, що душа тривалий період була в полі зору науковців і
мислителів. В різні часі питання душі і духовного являлась предметом розгляду таких титанів думки як
Анаксагор, Платон, Арістотель, Лукрецій, Епікур. Нову парадигму розуміння душевної сфери буття заклало
християнське віровчення і роботи таких відомих богословів як Квінт Тертулліан, Аврелій Августин, Ансельм
Кентерберійський, Расцелін, П’єр Абеляр. Одночасно виникає і зміцнюється природознавча наука, повертаються
спроби матеріалістичного пояснення світобудови. В працях Декарта, Лейбніца, Джордано Бруно, Гоббса, Спінози
мають місце спроби раціонального аналізу душі. Психологічна наука, яка постала в середині ХІХ століття,
вихолостила з предмету свого дослідження душу як ірраціональне поняття, наявність якого неможливо підтвердити
емпіричними методами. Замість слова „душа” психологи вживають терміни „психіка”, „свідомість”, „розум”,
„Я-концепція” і досліджують доступні прояви нервової системи та рефлекси, тісно пов’язуючи їх з мотивацією
людини.

Однак вже в середині ХХ століття широкому колу вчених стало зрозуміло, що матеріалізм є недостатньо
перспективним шляхом дослідження не тільки душі, але й багатьох психічних явищ. В цей час міцніють вчення
психологів, які віддавали пріоритет поєднанню матеріалістичного і ідеалістичних поглядів на душевну сферу
людини: З. Фрейд, К. Юнг, Е. Фромм, А. Маслоу, Г. Оллпорт, Е. Еріксон, В. Франкл. Плідну роботу в області
психології релігії проводили Д. Елкінд, Д. Капс, Л. Кольберг, Р. Нібур, Д. Фаулер, Л. Шерріл. В цей же час в
межах радянської (а значить – і української) науки психологія релігії досліджувала не душу, а прояви психіки
людей, які вважалися „отруєними” релігійним „опіумом”.

Сьогодні вітчизняні науковці тільки повертаються до праць західноєвропейських вчених, які намагалися всупереч
матеріалістичним принципам логічно і послідовно пояснювати душевні явища, зрозуміти співвідношення тіла, душі
і духу. Такі спроби відносяться до діяльності науковців ХІХ – початку ХХ століття: Ф. Шлейєрмахера, Т.
Фехнера, Г. Тіррела, Ф. фон Хьюгеля і особливо В. Джемса. По-новому сьогодні оцінюють діяльність українського
філософа Г. Сковороди, який віддав багато зусиль, щоб проникнути у таємницю душі.

Незважаючи на це, вітчизняна наука не квапиться впроваджувати в життя „ненаукові” принципи та досліджувати
такі трансцендентальні явища як дух і душа. Українська психологія релігії торкається цих понять поверхово,
слабо пов’язуючи їх з психічним світом людини. Маловідомими залишаються праці сучасних західноєвропейських
теоретиків душі, не беруться до уваги дослідження теологів та їх способи доведення наявності Бога, душі. Тому
дана робота являється спробою в якійсь мірі заповнити цю прогалину.

Метою дослідження є аналіз поглядів вчених, яких можна вважати, що надали значного внеску в розвиток
психології релігії стосовно розвитку понять „дух” і „душа”.

Об’єктом при цьому виступає психічна сфера людини. Предметом – взаємодія та співвідношення душі, духу і тіла
людського індивіда.

Для досягнення мети дослідження передбачено виконання наступних завдань:

– вивчити теоретичний добуток з вивчення душі і духу протягом історії європейської науки;

– проаналізувати доводи та аргументацію представників філософсько-психологічного напряму дослідження душевних
явищ;

– розробити моделі взаємовідношення духу, душі і тіла в межах різних теоретичних концепцій сучасної
європейської науки.

Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у роботі, використовувався ряд основних методів,
зокрема: системний аналіз, історико-генетичний аналіз, структурно-функціональний аналіз, моделювання.
Аналізуючи основні етапи становлення й утвердження різних концепцій душі, головна увага приділялась дотриманню
загальноприйнятих для вітчизняного релігієзнавства принципів: об’єктивності, світоглядного плюралізму,
позаконфесійності.

Робота структурно складається з вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків,
списку використаної літератури.


Розділ І



УЯВЛЕННЯ ПРО ДУШУ ТА ЇЇ ПРИРОДУ У ВЧЕННЯХ АНТИЧНОСТІ



1.1. Поняття про душу давньогрецьких матеріалістів.


Поняття „душа” в загальному своєму сенсі завжди було зрозумілим і близьким людині. Саме через існування
таємничої і одночасно буденної речі – душі – виникли найперші вірування людей у вигляді анімізму (від лат.
«anima» – душа). Будь-яким речам, рослинам, тваринам, людським індивідам і навіть предметам неживої природи
приписувалося наявність у них душі – тобто чогось такого невидимого та могутнього, що має певний розум, волю,
можливості та прагнення змінити стан речей, долю окремої людини і всього племені.

Первісні люди навряд чи замислювались над тим, у чому сутність душі – їм достатньо було знати, що вона є і,
крім того, незримо впливає на хід подій та життя людських індивідів. Однак з подальшим розвитком цивілізації,
коли виникла потреба в накопиченні та впорядкуванні наукових знань про природу, розпочалися спроби зрозуміти
та описати душу. Саме такими тенденціями характеризується один з найвеличніших періодів історії людства –
період античності. Давньогрецькі і давньоримські мислителі піддали ретельному аналізу душу, в наявності якої
вони аніскільки не сумнівалися. Вони першими започаткували психологію – науку про душу (від грец. «psyche» –
душа, «logos» – вчення), де душа стала головним предметом дослідження. Першими „психологами”, фахівцями з
вивчення душі стали філософи.

Під «psyche» стародавні греки розуміли рушійний початок всіх речей. Їм належить вчення про загальну одушевлену
матерію – гілозоїзм (від греч. «hyle» – речовина і «zoe» – життя): весь світ – універсум, космос – живе
утворення, наділене здатністю відчувати, запам'ятовувати і діяти. Межі між живим, неживим і психічним не

Замовити реферат
Реклама
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1979
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником8149
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2119
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3159
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8217
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4685
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4546
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука6002
Реклама

Цікаве