швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури137015
2 Історія України35149
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)32340
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги31384
5 Звіт про проходження виробничої практики 25491
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка25187
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові19578
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18491
9 Правопис слів іншомовного походження17201
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16464
Реклама
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення
загрузка...

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Висновки голодомору 32-33 рр.» (ID:554)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       3 стр.
Размер в архиве:   13 кб.

Висновки голодомору 32-33 рр.



Зміст









1. Причини голодомору


В історії бурхливого XX-го століття голодомор 1932-33 років був другим масовим голодом на території України.

Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закінчення громадянської війни та придушення української
революції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївську, Одеську
губернії. Причини його частково мали об'єктивний характер - посуха 21-го року, економічні наслідки Світової та
громадянської воїн, але найголовнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської практики тодішнього режиму,
скорочення посівних площ у колишніх хлібородних районах внаслідок політики воєнного комунізму, директивні
методи компартійного керівництва, яке розподіляло наявні продресурси на користь промислових центрів, передусім
тих, що знаходилися поза межами України.

Голод 1932-33 років охопив ті ж самі регіони України, але цього разу його спричинили, насамперед, політичні
чинники. Потрібно було винищити численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом політичної
системи проти мирних людей, внаслідок чого зникали цілі покоління землеробів-універсалів, було зруйновано
соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність. Аналіз змісту опублікованих протягом
29-33 рр. близько 30-ти постанов ЦК ВКПБ, Раднаркому УРСР та СРСР, ЦК КПБУ засвідчує факти свідомого створення
таких умов життя для сільського населення, дві третини якого становили етнічні українці, що призвело до їх
відвертого фізичного винищення. Голодомор 1932-33 років – це свідомо заподіяна акція. Як свідчать
документальні джерела, хліб в Україні був, але хліб з України забрали. Після приїзду Молотова до України
восени 1932 року, коли, здавалося б, з нашої держави вивезли все, що тільки можливо, Сталін присилає
Кагановича, за участі якого 29 грудня цього ж року відбувається засідання Політбюро ЦК КПБ(у), на якому
ухвалюється рішення забрати з України все, в тому числі й посівний матеріал з колгоспів. [2]

У документах Політбюро ЦК КПБУ збереглося свідчення про те, що восени 1932 року організовувалися з України так
звані зелені ешелони для забезпечення промислових центрів Росії продуктами харчування до жовтневих свят. З
України вивозили навіть квашені огірки, капусту та помідори. Таким чином, ті люди, котрі вирощували цю
продукцію, залишалися приреченими на голодну смерть.

За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупинялося продовольче
постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення і розстріл за будь-яке використання хліба
на трудодні в колгоспах та районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася система
масового вилучення насіннєвих фондів та "незаконно" розданого хліба колгоспникам, натуральних штрафів,
товарних репресій. Питома вага українського зерна в загальносоюзному обсязі хлібозаготівель сягала більше
третини, а по окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавказу, Центрально-чорноземного
регіону, Казахстану та Московської області разом взятих. Голодомор 33-го року, таким чином, спричиняли також
непосильні плани хлібозаготівель з мізерного врожаю попереднього року.


2. Наслідки голодомору


Історики і демографи сперечаються навколо кількості жертв голодомору, виголошуючи різні дані від 3 до 15
мільйонів. Найвірогідніше, враховуючи матеріали перепису населення 37-го року, втрати населення внаслідок
повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті
розладу психіки та соціального колапсу, жертви становили близько 7 мільйонів чоловік на теренах України.[2]

Вчені продовжують вивчати архівні джерела, з'ясовуючи абсолютні та відносні дані кількості жертв голодомору.
Очевидно, критерієм масштабності трагедії є не лише цифри, а й здатність кожної людини сприймати чуже горе, як
своє. Всеосяжність національної катастрофи 33-го можна збагнути лише глибиною внутрішнього потрясіння кожного,
хто вважає себе цивілізованою людиною.

За антиукраїнською спрямованістю та масштабністю застосування, голод 33-го року виявився найжахливішою зброєю
масового знищення та соціального поневолення селянства, якою скористався тоталітарний режим в Україні.

Політико-правова оцінка голоду 32-33-го років вимагає нетрадиційних історико-політологічних методик з'ясування
його специфіки. Обмежитись простим переліком причин та висвітленням наслідків голоду на сьогодні вже
недостатньо.

Географія смертності від голоду в Україні строката. Менш уражені північні райони першої половини 32-го і
суцільний мор в усіх областях протягом другої половини 32-го та першої половини 33-го років. Голодною
смертністю вирізнялися села і райони, які мали економічну зумовленість, тобто впиралися в обсяги, терміни та
методи хлібозаготівель.

Голод 33-го року в Україні - це не фізіологічне явище, а, насамперед, цинічна форма політичного терору,
проблемами якої повинні перейматися історики, соціологи, правники і політики. Наслідки та масштаби голодомору
у містах та селах України в 1932-33 роках засвідчують глобальну соціо-гуманітарну катастрофу в історії
людства, а не лише українства.

Архівні документи зберегли інформацію про загальну кількість населення, яке нестерпно голодувало. Так, весною
33-го в 66-ти районах Київської області зафіксували півмільйона голодуючих селян, а на Дніпропетровщині голод
охопив більше 70 відсотків населення. В таємних листах керівників держави, керівників обласного рівня до ЦК
КПУ за травень 33-го року повідомлялось про смертність в окремих селах, яка сягала від 450 до 600 чоловік.
Поіменні списки полеглих від голоду селян, які відтворені краєзнавцями та активістами Асоціації дослідників
голодоморів в Україні, це вже не статистика, це загальнонаціональна трагедія. [1,2]

Найбільш досконала статистика не спроможна передати глибини та масштабності соціально-економічних, політичних
та морально-психологічних наслідків голодомору, жахливого свавілля владних структур і масових випадків
ганебного для людини явища - канібалізму. Голодне лихоліття, яке охопило адміністративні райони з населення
понад 40 млн. чоловік, і тривало майже два роки, явище не стихійне, а цілком рукотворне.


3. Голодомор як геноцид


Маючи безспірні докази виморення голодом мільйонів громадян України у 1932 — 1933 рр. і не менш безспірні
свідчення політичного переслідування радянською владою представників українського етносу в Україні та за її
межами впродовж тривалого періоду з 1917 по 1953 рр., ми можемо просити міжнародну громадськість визнати голод
1933 року геноцидом. Мотивуванням такого прохання можуть бути слова із звернення до українського народу
учасників спеціального засідання Верховної Ради України 14 травня 2003 року щодо вшанування пам’яті жертв
голодомору. Аргументація звернення парламенту цілком відповідає історичній правді і висловлена в юридично
точних виразах. «Голодомор 1932 — 1933 років, — говориться у зверненні, — був свідомо організований
сталінським режимом і повинен бути публічно засуджений українським суспільством та міжнародним співтовариством
як один із найбільших за кількістю жертв у світовій історії факт геноциду».[3]

Чи можна твердити, що визнання голодомору геноцидом на рівні міжнародної громадськості і, перш за все, в
стінах Організації Об’єднаних Націй вже забезпечене? На превеликий жаль, сьогодні такої гарантії ніхто не може
дати.

Кампанія, спрямована на поширення в світі інформації про український голод 1933 року і його жахливі
демографічні наслідки, здійснюється уже впродовж двох десятиліть (від 50-ї річниці голодомору) передусім
зусиллями північноамериканської діаспори. Певну участь у цій кампанії беруть органи влади України, починаючи

Замовити реферат
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1743
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником7754
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити1804
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»2842
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана7884
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4426
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4293
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5639
Реклама

Цікаве
загрузка...