швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури158305
2 Історія України38044
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)35926
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги33380
5 Звіт про проходження виробничої практики 27568
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка27180
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові20020
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18938
9 Правопис слів іншомовного походження18725
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16819
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «Соціальна культура сучасного суспільства, тенденції її розвитку» (ID:8711)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   18 кб.

Зміст




1. Соціальна культура сучасного суспільства, тенденції її розвитку.

Соціологія культури — галузь соціології, яка вивчає культуру як соціальний феномен, П місце і роль у взаємодії
з іншими системами суспільства, а також взаємодію особистості, спільноти і суспільства.

Соціологія культури належить до соціологічних теорій середнього рівня (спеціальних соціологічних теорій), Вона
здобуває емпіричні дані, які характеризують культуру як одну із соціальних підсистем і, узагальнюючи ці дані,
розробляє її теоретичну модель в межах загально-соціологічної теорії. Як складова соціології, соціологія
культури використовує вироблені нею поняття і засоби, без яких неможливе пізнання соціальної реальності як
системи (група, роль, інститут тощо) і окремих соціальних феноменів (релігія, клас, економіка та ін.).
Особливість культури як однієї із соціальних підсистем полягає в тому, що на основі аналізу культурного життя
суспільства стало можливим виявити різноманітні загально-соціологічні параметри, визначити підходи і розробити
найважливіші засоби, обґрунтувати зміну парадигм соціального пізнання.

У сучасному суспільстві створена і функціонує складна, високорозвинена система духовного виробництва, яка
забезпечує продукування, поширення і споживання культурних цінностей, їх зберігання і передачу. Вона впливає
на виробничу, економічну, соціальну і політичну сферу людського життя, в свою чергу, перебуваючи під їх
впливом. Практична значущість системи духовного виробництва для сучасного суспільства проявляється в тому, що
у всіх країнах сучасного світу держава керує культурними процесами як за допомогою відповідного законодавства,
так і з використанням фінансових, економічних, адміністративних і політичних засобів. У сучасних країнах
існують закони, які регламентують діяльність системи освіти та науки, роботу засобів масової інформації,
охорону культурної спадщини, охорону авторських прав як у сфері науково-технічної, так і художньої творчості.
Законодавчо регламентується право окремої людини і груп людей на задоволення їх культурних потреб. Розвинені
держави щорічно направляють значну частину коштів державного бюджету на фінансування освіти, науки,
проектно-конструкторських досліджень, на підтримку державних установ культури (музеїв, театрів, архівів,
бібліотек, сховищ кінофотоматеріалів, консерваторій, концертних залів), охорону і реставрацію пам'яток
культури.


У ХХІ ст. як ніколи раніше виявив себе величезний інноваційний потенціал культури, здатної докорінно змінювати
життя людей. У першу чергу це пов'язано з науково-технічною культурою. За оцінкою фахівців, сучасний
науково-технічний прогрес призводить до того, що кожні 5-6 років відбувається зміна поколінь техніки. Це
означає, що відповідним чином повинні змінитися професійні знання і навички людей, їх спосіб життя, потреби.
Разом з тим, з'ясувалася і величезна небезпека стихійного розвитку культури, використання досягнень людської
творчості у вузько корисливих інтересах, для створення нових інструментів і форм пригноблення людини. Тому
одним з найважливіших завдань фахівців у галузі культури, широкої громадськості, керівників держави є
вироблення і проведення продуманої культурної політики, тобто політики в сфері культури, яка визначає цілі
культурного розвитку, основні принципи, методи і засоби регулювання культурних процесів у сучасному
суспільстві.



Визначальну роль у виробленні сучасної культурної політики відіграє ЮНЕСКО - Організація Об'єднаних Націй з
питань освіти та культури. ЮНЕСКО при визначенні принципів культурної політики виходить з широкого розуміння
культури як сукупності “яскраво виражених рис, духовних і матеріальних, інтелектуальних і емоційних, які
характеризують суспільство або соціальну групу”. Культура в такому розумінні включає в себе, “крім мистецтва і
літератури, способи життя людини, основні права людини, системи цінностей, традиції і віри”.



Однією з тенденцій сучасної культурної політики є тенденція до єдності і різноманіття культури. Це означає,
що світова культура являє собою результат культурної творчості всіх народів, які складають людство. Культура
кожного народу є частиною світової культури. З цього випливає декілька висновків. По-перше, відмова від
розподілу культур на “вищі” та “нижчі”. По-друге, збереження культури - це обов'язок не тільки народу, що її
створив, але й усього міжнародного співтовариства, оскільки творіння культури цього народу є частиною світової
культури. Зокрема до числа таких пам'ятників включено Софійський собор у Києві. На його реставрацію ЮНЕСКО
виділяла спеціальні кошти. По-третє, збереження й утвердження культури кожного народу не означає культурної
самоізоляції.



Наступна тенденція культурної політики - це тенденція до культурного виміру розвитку людства. Суть її полягає
в тому, що будь-які програми розвитку людського суспільства - економічні, соціальні, політичні,
науково-технічні - повинні включати в себе як складову частину і як критерій необхідності подібних програм
культурний аспект. Не можна забувати, що людина - це початок і кінцева мета розвитку. Мета розвитку - не
зростання виробництва, прибутків і споживання самих по собі, а їх вплив на можливості розвитку та
вдосконалення людини, на більш повне задоволення її духовних запитів. Необхідно гуманізувати розвиток людства,
надати планам і стратегіям розвитку збалансованого характеру.



До найважливіших тенденцій культурної політики належить і тенденція до культурної демократії. В її основі
лежить розуміння того, що культура створюється суспільством і тому належить всьому суспільству; створення
культури і користування її благами не повинні бути привілеєм еліти. Культурна демократія несумісна з
дискримінацією, зі спробами обмежити участь людей у створенні, поширенні і користуванні культурою на основі їх
соціального становища і походження, статі, мови, національності, релігійних переконань, приналежності до
етнічних груп. Культурна демократія передбачає географічну і адміністративну децентралізацію культурного
життя, більш рівномірний розподіл культурних центрів по території країни, наближення їх до потреб населення
конкретних регіонів, визначення культурних планів і програм у ході діалогу влади і громадян.



Складною проблемою сучасної світової культури є індустрія культури та її продукція - масова культура. Навіть
незалежно від наших оцінок естетичних та моральних цінностей, які пропагуються масовою культурою, абсолютно
очевидним є її уніфікуючий вплив на свідомість та смаки людей, розмивання національних культурних традицій,
дуже агресивна поведінка в інформаційному просторі, в якому нею завойована величезна частина, абсолютно
несумірна з тим змістом, який вона несе.



На національному рівні “План дій" рекомендує проводити таку культурну політику, яка “прагне створювати
відчуття нації як багатоликого співтовариства у межах структури національної єдності - співтовариства,
втіленого в цінностях, які можуть розділятися всіма чоловіками і жінками і давати доступ, простір і голос всім
його членам". Багато сучасних держав стикаються з внутрішніми протиріччями між окремими групами свого
населення і для їх подолання прагнуть провести політику соціальної інтеграції (об'єднання). У зв'язку з цим
“План дій" при проведенні культурної політики, спрямованої на поліпшення соціальної інтеграції, рекомендує
приділяти особливу увагу забезпеченню ширшого доступу до культури всіх верств населення країни.



2. Конфлікт як соціальне явище, їх класифікація.



У соціології поки немає загальновизнаного визначення поняття конфлікту. Деякі фахівці розглядають конфлікт як
суперечність між працівниками через несумісність їх потреб, мотиви і цілі діяльності, відносин і поглядів,

Замовити реферат
Реклама
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1921
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником8057
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити2070
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»3075
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана8158
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4632
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4480
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5936
Реклама

Цікаве