швидка допомога для твого навчання

Безкоштовні реферати Замовити реферат Авторам рефератів
Від партнерів
TOP реферати
1 Твір з літератури145097
2 Історія України36356
3 Звіт з практики (звіт про проходження виробничої практики)33766
4 Види тварин і рослин занесені до Червоної книги32295
5 Звіт про проходження виробничої практики 26430
6 Образ жінки в творчості Т.Г. Шевченка25975
7 «твір-роздум про твір Роксоляна» на тему що значить служити Богові19774
8 Твір роздум у на тему якою повинна бути людина18694
9 Правопис слів іншомовного походження17905
10 Образ Михайлика за повістю М. Стельмаха «Гуси лебеді летять»16632
Реклама
Статистика
Rambler's Top100

Оголошення

У нашій колекції більше ніж 60 тис. учбових робіт!

На сайті «Рефсмаркет» Ви можете скористатись системою пошуку готових робіт,
або отримати допомогу з підготовки нового реферату практично з будь-якого предмету. Нам вдячні мільйони студентів ВУЗів України, Росії та країн СНД.


Тема: «українська та зарубіжна культура» (ID:9048)

Скачайте документ в формате MS Word*
*Полная версия представляет собой корректно оформленный текстовый документ MSWord с элементами, недоступными в html-версии (таблицы, рисунки, формулы, сноски и ссылки на литературу и т.д.)
СкачатьСкачать работу..
Объем работы:       4 стр.
Размер в архиве:   19 кб.

Контрольна робота з “українська та зарубіжна культура”



План





1. Людина, як творець і продукт культури

Протягом існування людської цивілізації проблеми культури мали першочергове, по суті, провідне значення —
передусім тому, що культура завжди була могутнім фактором соціального розвитку, відбивала якісну
характеристику суспільного життя, уособлювала в собі специфічний спосіб людської життєдіяльності, зафіксований
в результатах праці, в системі соціальних норм і закладів. Зауважимо, що основне в змісті культури — не речі,
а людина, суспільство. Усі її види — культура виробництва, культура управління, політична культура, художня
культура, культура міжособистісних відносин, екологічна тощо — утворюють єдине ціле як форми існування й
розвитку людської природи, а отже, — суспільства. Культура пронизує всі напрямки людської життєдіяльності —
від основ матеріального виробництва й елементарних людських потреб до найвеличніших виявів людської творчості.
Вона впливає на всі сфери суспільної та індивідуальної життєдіяльності — працю, побут, дозвілля, мислення,
практичну діяльність, етику, етикет.

Роль і місце культури в діяльності людини можна зрозуміти лише на основі уявлень про те, що діяльність виконує
функцію відтворення. Існують простий, інтенсивний і деструктивний типи відтворення суспільства. Для першого
характерні інертність та байдужість суб'єкта відтворення до якісних і кількісних змін, потреба локалізувати
потік інновацій, передусім у сфері умов діяльності та новітніх засобів їх реалізації, у сфері вироблення нових
цілей та їх досягнення. Такий тип відтворення характеризується консерватизмом, прагненням суб'єкта відтворення
не стільки підвищувати ефективність результатів своєї діяльності, скільки зберігати незмінною успадковану
систему відношень. Цьому типові відтворення не чужий і розвиток, виникнення більш досконалого відтворення.
Однак його зародки підпорядковані застою і виступають його побічним продуктом.


2. Елементи раціонального світогляду в духовній культурі ранньородової общини

Первіснообщинний лад (період від появи перших людей — пітекантропів до виникнення класового суспільства) має
своєю головною структурною віссю кровнородинні відносини (племена, роди). І світ, який оточує людину — небо,
земля, сонце, дерева, води, тварини, — в її уявленні (за О.В. Лосевим) — теж одна велика община, зв'язана
родинними відносинами. Світ — наче родина, подвір'я. Тому провідна ідея первісної свідомості така: дійсність —
живий організм, а людина — частка його. Світ у цілому і все, що його населяє, відповідно одухотворене, живе за
тими самими законами і звичаями, що й рід людський.

І хоча синкретизм свідомості (невиділення прекрасного і потворного, істинного і фальшивого, добра і зла),
властивий членові первісної людської зграї, з розквітом родового ладу і психофізичного розвитку самої людини
буде подоланий, мислення ще довго залишатиметься конкретним, спиратиметься тільки на набутий родом досвід. У
записках М.М. Миклухо-Маклая є розповідь про те, як тубільці, котрі зустріли його, побачили в ньому прибульця
з Місяця (хоч він їх запевняв, що є жителем Землі), бо нездатні були вийти із своїх світоглядних координат.

Одухотворення природи, анімізм (від лат. anima — душа, дух) означав віру в існування душ і духів, які панують
над предметами та явищами світу. На думку людини епохи дикості, вода у ріках, що тече спокійно чи проривається
через гірську ущелину, спадає влітку чи загрожує повенями навесні, управляється не законами природи, а волею
духа. При цьому водяні або лісові духи первісної міфології були духами, здатними впливати не тільки на життя
водойм та дібров, а й приязно чи вороже ставитися до людини. Тим-то людина і намагалась улестити їх жертвою. У
перуанців, приміром, зберігся звичай, прийшовши на берег ріки, випити ковток води, зачерпнутий рукою, і
просити річкового бога послати щасливу переправу або щедрий вилов. На півдні Африки тубільці приносять у
жертву духові ріки під час посухи свійських тварин. У минулому столітті остяки, які населяли береги Обі, коли
не ловилася риба, кидали у річкові хвилі оленя з прив'язаним на шиї каменем. Ці забобони залишились і в
новітні часи: коли якийсь німецький землевласник насмілився збудувати млин і тим самим збезчестити "священні
води", на довгі роки "наставали погані часи", аж поки селяни не спалювали дощенту кляту споруду.


3. Еллінізм, як синтез грецької та східної культури

Елліністичний період охоплює мало не тисячу років (з IV ст. до н. е. — від завоювання Греції Александром
Македонським — і до падіння Західної Римської імперії у 476 p. до н. е.).

Еллінізм характеризувався поширенням грецької міської цивілізації на простір від Сіцілії до Індії.
Греко-македонські завойовники запровадили у таких давніх східних країнах, як Єгипет, Сірія, Фінікія, Кілікія,
Іудея та ін., систему полісно організованих колоній. Грецькі назви, колонади храмів, театри виростали, наче
гриби, серед тубільної сільської місцевості. Наприклад, славнозвісна Александрія з її модерністським
геометричним плануванням, з бібліотекою, де налічувалося 700 тисяч рукописів (сувоїв пергаменту та папірусів);
з космополітичним населенням, яке розмовляло грецькою мовою і називало себе "еллінами". Строката держава
Александра Македонського простяглася від Північної Італії до Індії, від Нілу до Середньої Азії. Але після
смерті володаря вона дуже швидко розпалася, на її руїнах виникли нові монархії, між якими постійно точилися
війни.

Ранній еллінізм (кінець IV ст. до н. е. — І—II ст. н. е.) — період становлення величезної держави, що
закінчився утворенням світової Римської імперії у І ст. н. е. на чолі з імператором Октавіаном Августом. Саме
цієї пори активно систематизувалися знання, досвід, нагромаджені навіть не століттями, а тисячоліттями.

У цей час досить інтенсивно розвивалася математика, медицина, натурфілософія, жили великий математик Архімед,
геометр Евклід, астроном Гіппарх; були зведені величезні інженерні споруди: Фароський маяк (понад 100 м
заввишки), який простояв 1500 років7 Колос Родоський — бронзове зображення бога сонця Геліоса (32 м заввишки),
їх не випадково називали чудесами світу.

Кого ж називали еллінами? Чистокровних греків серед еллінів було мало. "Еллін" означало: людина, яка примкнула
до соціальної верхівки і прийняла її культуру, розмовляє грецькою мовою, змолоду вправлялась у гімнасії, вчила
напам'ять Гомера, а в зрілі роки відвідує театр. Багато відомих еллінів — філософів, поетів (сирійців, іудеїв,
єгиптян, фінікійців, малоазійців) — були переконаними космополітами і не надавали значення своєму походженню.
Еллінство — це не країна, не земля, не політична ідея — це належність до певної касти, об'єднаної знанням
Гомера та Евріпіда, Платона та Демосфена, чистотою і витонченістю грецької мови, тонким, "еллінським" смаком.
Еллінство було основою їхнього буття, їх "патентом на шляхетність". У світі еллінізму еллінами не
народжувались, а ставали через школу.


4. Християнська теорія мистецтва і європейська художня практика

Треба пам'ятати, що соціальна утопія християнства (на відміну від античної філософії, яка, закликаючи змінити
життя, звільнити людину від страждань, піднести її, зверталася до здатності самої людини стати над певними
обставинами і спокусами) грунтувалася на надії, що кожний член суспільства зможе і захоче своєю сумирністю і
всепрощенням, своєю аскезою спокутувати свої і загальні гріхи. Природно, мистецтво може відвернути людину від
цієї мети. За словами Іоанна Златоуста, бідняк, подивившись блискучу виставу, де йому демонструють жіночу
красу в оправі всіх аксесуарів заможного і вишуканого життя, роз'ятрює душу і з відразою повертається до свого
буття, його дружина здається йому після того особливо бридкою, потворною, його діти — надто галасливими, його
дім — убогим.

Церква наполягала на тому, що мистецтво має бути морально-виховним, даючи насолоду, воно повинне благотворно
впливати на людську душу. Якщо для цього треба відмовитися від певних красивостей, спростити техніку мистецтва
— тим краще. До того ж, розруха, яка охопила на переході від античності до середньовіччя весь світ
греко-римської цивілізації — варваризований Захід більше, ніж візантійський Схід, мимоволі змушувала
спрощувати та економити засоби. Коли Августин у перших книгах трактату "Про місто Боже" таврує видовище, за
його нападками стоїть образ пограбованого варварами Риму: як римські біженці, котрі втратили батьківщину, ще
здатні гаяти час і розтринькувати останні кошти на бої гладіаторів!

Звичайно, середньовічний глядач сприймав твір релігійного мистецтва, не розкошуючи, як грек, і не розвалившись
розслаблено у кріслі, як наш сучасник, — він "медитував" над ним, він розгадував його символічну мову. Але при

Замовити реферат
Нові реферати
Люблю усмішку на чужім обличчі за Володимиром Сосюрою1817
Твір-мініатюра на тему Якби я був чарівником7903
Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити1887
Цитатна характеристика образу Остапа в оповіданні «Дорогою ціною»2942
Роксолана найбільша любов і найтяжча прикрість Сулеймана7953
Що означає служити Богові і людям по твору Осипа Назарука «Роксоляна»4520
Якою має бути дружина державного діяча за повістю «Роксолана»4383
Чарівна сила кохання за повістю Роксоляна Остапа Назарука5733
Реклама

Цікаве